На жаль, доволі часто догму про непомильність папи розуміють неправильно.
Ось 5 частих міфів, а також спростувань до них, які допоможуть нам розібратися у цьому питанні.
Міф 1. Папа ніколи не помиляється
Правда: папа може бути непомильним, коли він навчає за певних обставин. Тобто не завжди й не в усьому, чого навчає, він — непомильний. Понтифік непомильний лише тоді коли, виконуючи служіння святого Петра, остаточно проголошує певну доктрину для всієї Церкви. Насправді рідко трапляється, що папа використовує це право.
Міф 2. Папа ніколи не грішить
Правда: папська непомильність обмежується лише доктриною і не стосується особистої святості пап. Як щиро визнає наш теперішній Понтифік Франциск, папа — грішна людина, яка потребує Божої благодаті і приступає до сповіді, як і будь‑хто інший.
Міф 3. Папа може створювати нові доктрини
Правда: саме віровчення Католицької Церкви говорить, що божественне одкровення завершилося разом зі смертю останнього апостола. Єдина річ, яка належить до вчительського уряду Католицької Церкви, включно з папою, — це захист, пояснення Слова Божого. Папа не здатний відкривати «нові» істини, його завдання — правильно інтерпретувати те, що Бог уже відкрив.
Міф 4. Це сучасна вигадка
Правда: так, папська непомильність стала догмою у ХІХ столітті, але Церква завжди у неї вірила. Про неї писали Отці Церкви ще у ІІ столітті, зокрема — св. Іренея («Проти єресей», ІІІ.3).
Міф 5. Про це не йдеться в Біблії
Правда: Ісус сказав Петрові, що він — «скеля», на якій Христос збудує свою Церкву, і «пекельні ворота її не подолають» (Мт 16, 18).