Як і щороку, 5 і 6 липня 2021р. численні вірні з усієї Кам’янець-Подільської дієцезії та з-поза її меж прибули до Летичева, щоби взяти участь в урочистості покровительки Поділля і Волині — Божої Матері Летичівської.
«Кожне свято, присутність багатьох людей у цьому святому місці, — сказав для CREDO ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, — це велика радість. І це велике благословення для цих людей, їхніх родин, для всієї дієцезії і для всієї нашої країни. Люди приходять до Летичівської Богородиці з різними потребами, з різними турботами. І не раз можна бачити, що звідси вони виходять так, ніби з них упав тягар, ніби вони зачерпнули тут живої води. Джерело такої живої води є всюди, де вшановують Божу Матір — в Лурді, Фатімі, Ченстохові. Є таке джерело і тут, у Летичеві. Запрошуємо: приходьте, щоб зачерпнути живої води, якої так бракує сучасному світу!».
Ввечері 5 липня до санктуарію Летичівської Богородиці прибули піші паломництва з Кам’янця-Подільського (110 осіб), Томашполя (140 осіб) і Хмільника (102 особи). Прийшло у тиші також покутне паломництво з Нової Ушиці (11 осіб).
«Ось ми дійшли до Летичева! Було дуже класно! Господь благословляв нас і з погодою, і з людьми. Марія нас вела. Запрошую в паломництво на наступний рік — не сидіть удома, а ходіть в паломництва», — сказав для CREDO о.Мирослав Матвійчук, який очолював паломництво з Томашполя.
До санктуарію Летичівської Богородиці прибуло також три велопаломництва: з Шаргорода, Шепетівки й Літина.
«Це вже наше друге францисканське велопаломництво з Шаргорода, — розповів CREDO о.Симон Байдацький OFM, який очолив велопаломництво з Шаргорода. — Їхали ми два дні. Перший день — із Шаргорода до Бару, там нас дуже гостинно прийняли на нічліг сестри-бенедиктинки. Сьогодні виїхали з Бару і приїхали до Летичева. Нас трохи намочив дощ, але це була така благодать, щоби нас трохи освіжити».
«Це було дуже класне паломництво, — каже Софія, учасниця велопаломництва з Шаргорода, — хоч нас їхало мало осіб. Але це була така невеличка сім’я, яка завжди була разом. … І зараз неможливо передати емоції, коли прибуваєш до мети дводенної подорожі, і бачиш образ Матінки Божої… Нас дуже добре приймали люди. Коли зупинялись у селах, наприклад, щоб набрати води, нас люди приймали на своїх подвір’ях. Ми розповідали їм, хто ми, ділилися своїми враженнями. Люди бажали нам гарної дороги, гарної погоди. І це показує, що люди справді небайдужі, що їм це цікаво. Паломництво — це своєрідне проповідування, своєрідна євангелізація. Приємно усвідомлювати, що дорогою сюди ми, можливо, вклали якусь частинку до чийогось навернення. Наступного року чекайте нас тут знову».
Хто часто бував на урочистостях у Летичівському (та й не тільки Летичівському) санктуарії, напевно звертав увагу на одного паломника, що сам-один приходить на урочистості пішки. Це 82-річний пан Тадеуш Сова з Хмельницького. Сьогодні він також прийшов до Летичева в числі перших. «Для мене це вже 35-те паломництво Україною. Я ношу з собою хрест, на якому образ Матері Божої з 1906 року — пам’ятка 300-річчя санктуарію Матері Божої Летичівської. Це образ ще мого дідуся. З цим образом я завжди ходжу і Бог дарує мені свою благодать, Матінка Божа завжди мене вислуховує. Молюся за своїх дітей, щоб вони вірили в Бога, ходили до храму, молилися», — розповів пан Тадеуш.
Завершенням паломництва і водночас початком урочистості Летичівської Богородиці стала вігілійна Меса, яку очолив єпископ Леон Дубравський. З ним співслужили єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович та численна група священників, серед них — четверо неопресвітерів, рукоположених у нинішньому році.
Розпочинаючи Службу, хранитель летичівського санктурію о.Адам Пшивускі процитував слова св.Йоана Павла ІІ, сказані ним 24 червня 2001 року в Києві: «Україна ще від хрещення Русі у 988 році зрошена потужним потоком віри стала християнською землею і в той же час — марійською. Це засвідчують численні відпустові місця, в яких виражається уся любов вірних до Небесної Матері. Для вірних латинського обряду — це Бердичів і Летичів».
«Ми приходимо сьогодні, — продовжив о. Адам, — до нашого санктуарію. Образ Йоана Павла ІІ біля вівтаря. Приходимо, щоб у цьому місці, про яке він сам нам нагадав двадцять років тому, дякувати Господу за цей дар, за те, що Бог вибрав це місце. І хочемо під час цієї Літургії, яка розпочинає чергові відпустові урочистості в нашому санктуарії — а в нинішньому році виповнюється 415 років від його заснування — дякувати Господу за всі благодаті, за всіх, хто перед нами тут молились, за тих, хто збудували цей храм […] І хочемо якби продовжити цей великий похід поколінь через цю землю — святу землю, яку вибрала Марія. Хочемо під час цієї Святої Літургії дякувати за паломництво Папи до нашої країни. […] Хочемо молитися, щоб ми побачили справжній скарб віри, щоб ми усвідомили, що наша присутність тут, це не фольклор, не традиція, а наша особиста зустріч з Богом».
По закінченні Служби нововисвячені пресвітери уділили її учасникам приміційне благословення.
Протягом ночі в храмі тривало чування руху «Євангеліє життя», яке очолював отець Роман Казьмерчак.
Кульмінаційним моментом урочистості стала відпустова Свята Меса, яку 6 липня у співслужінні з єпископами Леоном Дубравським, Радославом Змітровичем, єпископом-емеритом Броніславом Бернацьким і великою групою священників очолив Львівський митрополит, архієпископ Мечислав Мокшицький.
«Я дуже радію, — сказав для CREDO Його Високопреосвященство, — що в Рік св.Йосифа єпископ-ординарій Леон Дубравський запросив мене відправити цю Месу під час урочистості. Я дуже радію що до цього санктуарію з усієї Кам’янець-Подільської дієцезії приходить так багато паломників. У нас, у Львівській архідієцезії, приходить до наших святинь двісті-триста-п’ятсот людей, тут я бачу більше тисячі і щороку їх число збільшується. І за це я дуже вдячний Богу. Бо люди, коли приходять до своєї Небесної Матері, повертаються додому радісними, наповненими благодатями, отриманими за Її заступництвом. Цього року ми також згадували 20-ту річницю паломництва Папи Йоана Павла ІІ до України. […] Вірю, що за його заступництвом і в цій дієцезії і священники, й вірні отримуватимуть великі благодаті. Сподіваюсь, що і наступного року я матиму змогу святкувати урочистість тут, у Летичівському санктуарії».
Серед тих, хто брали участь у Святій Месі, був Генеральний консул Республіки Польща у Вінниці п.Дам’ян Цярцінські та сенатори Республіки Польща п.Казимир Уяздовскі (колишній міністр культури Польщі) та п.Анджей Пайонк.
«Як і кожного року, — сказав для CREDO пан Цярцінські, — зустрічаємось тут, на урочистості Матері Божої Летичівської. Минулого року була пандемія, нинішнього року ми бачимо, що люди спрагнені того, щоб прийти і святкувати. Люди прийшли з усіх куточків дієцезії і ми бачимо, що в людях є бажання молитися, змінювати своє мислення і навертатися до Бога…»
Проголошуючи проповідь, Його Високопреосвященство Мечислав Мокшицький запропонував замислитись над тим, чого нас вчить Обручник Пресвятої Діви Марії. За словами владики Мечислава, перше, чого він нас вчить, — це відповідальність. Адже Бог довірив Йосифові Марію, а Йосиф із покорою прийняв Божу волю. Також св.Йосифа можна назвати вчителем мовчання: євангелісти не записали жодного його слова, але записали його вчинки, які не потребують слів. Також св.Йосиф є вчителем споглядання, контемпляції, оскільки поряд із тяжкою працею, яку щодня виконував, він «дивився на малого Ісуса, як Він грався, або спав на руках Марії. Ісус був сенсом його життя, тому думка про Дитя і Його Матір примножувала сили для праці заради їхнього добра.
Для нього час був даром, щоб затриматись над Божим Словом і в ньому відкривати правду і сенс своїх земних діл. Таке вміння народжується з доброго і плідного слухання Божого Слова. Йосиф так був наповнений Словом, що умів розпізнати його навіть уві сні. Це Слово наповнювало все його серце, воно не було для нього випадковістю, а об’являло йому Божу волю. Вчимося такій слухняності Божим натхненням до добра […] Кожний з нас має свою дорогу і своє покликання. Берімо приклад зі св.Йосифа, щоб ми були вірні покликанню до кінця життя в радості і в смутках, посеред труднощів і коли все йде добре. Разом із ним будуймо Господню Церкву і любімо Ісуса всім серцем, забуваючи про себе. Будьмо вірними щоденним обов’язкам […] Разом із Марією та Йосифом будуймо добро сім’ї та Церкви, щоб добре і спокійно закінчити біг нашого життя, зберегти віру і здобути спасіння. Разом з Марією і Йосифом подорожуймо крізь життя, роблячи добро, щоб увійти в радість Неба».
Закінчивши проповідь, архієпископ Мечислав Мокшицький подарував хранителеві Летичівського санктуарію чашу, з якою відправляв Євхаристію св.Йоан Павло ІІ.
По звершенні Євхаристії учасники урочистості молились перед Пресвятими Дарами Лоретанську літанію до Діви Марії, а владика Леон із Пресвятими Дарами обходив подвір’я храму і вділяв благословення всім присутнім. Літургію завершив спів «Те Deum».
По закінченні Літургії до присутніх звернувся пан Казимир Уяздовскі. Від імені сенату він запевнив, що Польща завжди підтримуватиме незалежність України, і хоч би які зміни відбулися у світі, ця позиція залишиться незмінною. Пан Уяздовскі вручив о.Адаму Пшивускому медаль, якою його нагородив польський сенат.
Коротку промову на саме закінчення проголосив єпископ-ординарій. Його Преосвященство запросив на відпустові урочистості в наступному році й висловив побажання, щоби кожен з присутніх через рік привіз із собою когось, хто ніколи не був у Летичівському санктуарії. «Приходьте до Матері Божої, — сказав владика Леон, — і Вона вирішить ваші проблеми. Вона зупинить війну, вона принесе мир в нашу країну, в наші родини, в наші серця». Потім владика запросив усіх хлопчиків і дівчаток, старших 12 років, підійти до вівтаря, а всі єпископи благословили їх, покладаючи руки їм на голови.
фінансово.
Щиро дякуємо!
