Книга Одкровення — найбільш незрозуміла книга Святого Письма. Про що ж насправді у ній ідеться? Це просто «попередній перегляд» кінця цього світу?
Незважаючи на те, що вам може так здаватися, відповідь — ні. Одкровення — це не просто опис майбутнього кінця часів. Ця книга набагато глибша, і якщо ми уважно читатимемо її, то зможемо побачити кілька підказок щодо її істинного значення.
Не в буквальному значенні
Два головні запитання, які виникають у нас стосовно книги Одкровення:
1)чи потрібно розуміти її буквально?
2)чи це просто пророцтво про кінець світу?
Почнімо з першого. Хоча більша частина книги справді створює враження звичайної фіксації подій майбутнього — так само, як історик фіксує події минулого, — вона містить більше, ніж може здатися на перший погляд. Деякі її частини настільки очевидно образні, що ми не можемо сприймати їх буквально. Наприклад, у 5 розділі Ісус описаний так: «Агнець стоїть, мов заколений, який має рогів сім і очей сім, що є сім духів Божих, посланих на всю землю» (Одкр 5,6). Зрозуміло, що такого не може бути, адже Ісус — людина, а не ягня, і в Нього точно немає семи очей і рогів.
Так само у 12 розділі читаємо опис народження Ісуса: «І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти» (Одкр 12, 1-6). Знову ж таки, ми знаємо, що це сталося не в буквальному сенсі; тому очевидно, що текст використовує певні образи для опису значення цієї події.
Ці та багато інших невідповідностей вказують на те, що книгу Одкровення не потрібно сприймати буквально. Швидше за все, це образна розповідь, покликана передати через ці образи деталі істинних подій.
Не лише про кінець часів
Книга Одкровення не обмежується описом кінця світу. Звісно, в останніх її розділах чітко сказано про Друге пришестя Христа й відновлення творіння, яке станеться у той час; але книга має набагато ширше значення.
Книга Одкровення була написана для семи Церков Малої Азії (сучасна Туреччина), а її 2 та 3 розділи безпосередньо стосуються цих Церков, створюючи основу для решти книги. Це свідчить про те, що її зміст був актуальний для тих стародавніх спільнот, а отже, у ній йдеться не лише про кінець часів.
Якби мова у книзі Одкровення була лише про кінець людської історії, це не було би так важливо для людей, які жили 2000 років тому. Так само, якщо Ісус не прийде знову найближчим часом, це не буде дуже актуальним для нас сьогодні. Якщо це завуальована розповідь про те, що трапиться у майбутньому, — вона нікому не допоможе аж до останніх років історії людства.
Хоча книга Одкровення й містить певні пророцтва про кінець світу, мова в ній насамперед про речі, які безпосередньо вплинули на віру та життя християн першого століття. Отже, якщо ми обмежимо її значення останнім поколінням людської раси, то серйозно спотворимо її зміст і втратимо багатство того вчення, яке вона може нам дати.
Питання про Рим
То про що ж насправді йдеться у цій книзі? Щоб відповісти на це запитання, нам потрібно зосередитись на великому місті, яке руйнується безпосередньо перед останнім видінням Йоана про остаточну перемогу Бога над злом (розділи 14-18). Більшість учених вважають, що під цим містом мається на увазі Рим як політична сила, що керувала світом у дні, коли Йоан написав книгу Одкровення; і це виглядає правдоподібно.
Наприклад, Одкровення символічно описує це місто як жінку, що сидить на семи пагорбах (Одкр 17,9). Рим справді був побудований на семи пагорбах. Подібним чином це місто описане як «город великий, що має царювання над царями землі» (Одкр 17,18), і це теж відповідає опису столиці найбільшої тогочасної наддержави.
Але є також кілька вагомих причин вважати, що згадане місто насправді не Рим. Найбільш очевидна з них — той факт, що, згідно з книгою Одкровення, у ньому розіп’яли Ісуса, а ми знаємо, що це сталося не в Римі. І хоча Рим справді стоїть на семи пагорбах, цей момент не аж такий вирішальний, як може здатися.
В Одкровенні Йоан бачить «жінку, що сиділа на звірі багряному, повному імен блюзнірських, що мав сім голів і рогів десять» (Одкр 17,3). Кількома рядками пізніше ангел пояснює йому, що «сім голів — це сім гір, що жінка сидить на них» (Одкр 17,9). Здається очевидним, що місто, яке символізує жінка, лежить на семи пагорбах, але уважне вивчення цієї деталі ускладнює ситуацію.
Більшість учених трактують звіра як символ політичної влади Риму, але це створює для нас проблему. Далі в цьому ж розділі звір постає як фігура, яка знищить жінку: «Десять рогів, що ти бачив, і звір — ці зненавидять блудницю і спустошення вчинять їй і роздягнуть, і плоть її з’їдять і її спалять огнем; тому що Бог поклав на їхні серця — виконати думку Його, і виконати єдину думку і віддати царство їхнє звіру, поки не здійсняться слова Божі» (Одкр 17, 16-17); а отже, вони мали би представляти два різні міста. Якщо це так, жінка не може уособлювати Рим — місто, побудоване на семи пагорбах.
Що ж означає цей загадковий рядок? Його варто розуміти так, що пагорби символізують голови звіра, отже, вони належать насправді звірові, а не самій жінці. Отже, консенсус полягає в тому, що звір — це Рим, і Одкровення використовує римські пагорби як символ міста. Це говорить про те, що жінку підтримує влада Риму, а не про те, що вона сама втілює Рим.
Читайте також: Постапокаліпсис по-християнськи: чи потрібно боятися кінця світу?
Питання про Єрусалим
Але якщо жінка — це не Рим, тоді яке місто вона представляє? Я радив би шукати відповідь у згадці про те, що там був убитий Ісус. Це може стосуватися лише одного міста, Єрусалима, і решта книги підтверджує це. Якщо повернутися до питання семи пагорбів, ми виявимо, що цей опис цілком відповідає політичній ситуації в Єрусалимі до того, як він був зруйнований римлянами у 70 році. Так само як звір підтримує жінку, так і правителів Єрусалима підтримувала римська влада. Вони правили з дозволу Риму та за його підтримки.
Опис у книзі Одкровення про всесвітнє панування міста також може відповідати Єрусалиму. Незважаючи на те, що ми зазвичай не думаємо про нього як про світову столицю, Старий Завіт говорить нам, що воно мало би бути саме таким: «Адже то я настановив мого царя над Сіоном, горою святою моєю! Оповіщу про постанову. Господь сказав до мене: “Син мій єси ти, я породив тебе сьогодні. Проси в мене, і я дам тобі народи в спадщину, і кінці землі тобі в посілість. Ти розторощиш їх жезлом залізним, немов посуд ганчаря, розіб’єш їх”. Отож, царі, ви нині зрозумійте, і схаменіться ви, що правите землею. Служіте Господеві в страсі й радуйтесь у тремтінні. Цілуйте його ноги, щоб він не розгнівався й не загинули ви в дорозі, коли зненацька запалає гнів його. Блаженні всі, що покладаються на нього» (Пс 2, 6-12). Ізраїльтяни просто не змогли досягти цієї мети, оскільки виявилися неспроможні зберігати вірність Богові так довго, щоб Він виконав свій задум. Книга Одкровення великою мірою складається з образів, які з’являються ще у старозавітних пророків, а тому цілком логічно, що вона описує Єрусалим таким, яким він був у Божому задумі — незалежно від того, чи досягло місто цієї мети, чи ні.
Переслідувачі Церкви
Якщо ми поглянемо на послання до семи Церков, описані у 2 й 3 розділах, то побачимо, що вони спонукають читачів залишатися вірними Христу як перед лицем труднощів і переслідувань, так і в дні процвітання, яке може змусити нас втратити з ока те, що насправді має значення. Загальне послання полягає в тому, що хоча нам, імовірно, доведеться страждати тут, на землі, та Бог рано чи пізно переможе все зло і відкриє еру вічного блаженства для тих, хто залишився Йому вірний. Він переможе своїх ворогів — тобто тих, хто переслідує Його народ, — і вони нарешті отримають те, на що заслужили.
Тому зрозуміло, що місто, яке Він згодом знищує, — це «штаб-квартира» тих, хто переслідував Церкву, коли Йоан писав книгу Одкровення. У цих розділах не згадується Рим, натомість містяться згадки про переслідування з боку юдеїв (Одкр 2,9; Одкр 3,9). Їхня офіційна влада насправді перебувала в Єрусалимі, тому книга пише про знищення юдейської столиці.
Чи це актуально сьогодні?
У книзі Одкровення написано, що звір колись теж загине (Одкр 19,20). Це означає, що хоча книга зосереджується на Єрусалимі, вона не забуває про Рим. Вона віщує падіння обох міст; але падіння Єрусалима відбувається першим. Однак якщо Одкровення описує загибель двох давніх міст, як це може стати нам у пригоді сьогодні?
Щоб зрозуміти сучасну актуальність цієї загадкової книги, варто спочатку запитати: чому Йоан написав її як серію символічних видінь, а не виклав буквальне пояснення того, чого він мав навчити читачів? Звісно, можна сказати, що він зробив так, бо саме так наказав йому Бог; але це викликає наступне запитання: чому Бог захотів, щоб Йоан написав це саме у такій формі?
Можна припустити, що Одкровення було написане саме так, бо це дозволяє майбутнім поколінням застосовувати його текст до своїх поточних ситуацій. Ми можемо легко використовувати його символи стосовно сучасних великих міст і світових держав, тим самим роблячи книгу позачасовою. Хоча жінка/велике місто і звір від початку втілювали Рим і Єрусалим, вони так само можуть виступати символами всіх імперій та світових сил, які прийшли після них.
Справжнє значення Одкровення
Культури, міста й імперії з часом змінюються, але головне послання Одкровення залишається незмінним. Воно говорить нам про те, що ми завжди мусимо ставити Бога на перше місце і ніколи не повинні йти на компроміси зі своєю вірою, щоб бути відповідними культурі навколо нас, — незалежно від тиску, який вона на нас чинить. Жодна людська сила не триває вічно, тому, хай би якими непереможними здавалися сучасні міжнародні гіганти, рано чи пізно вони впадуть. Наша справа — не захоплюватися ними, не піддаватись їхнім моральним та релігійним помилкам, щоб не бути засудженими разом із ними за ці помилки.
Той факт, що книга закінчується описом завершення історії людства, також дуже важливий. Останні її розділи говорять про те, що нескінченний, здавалося б, цикл зростання і падіння людських сил не триватиме вічно. Настане день, коли Бог втрутиться і зупинить його раз і назавжди. Він знищить останню земну силу, яка протистоятиме Його волі, й замість неї створить нове небо і нову землю (Одкр 21,1) — місце, де Його добро пануватиме вічно, а зло буде повністю переможене.
Рим і Єрусалим — це приклади для всіх майбутніх читачів книги Одкровення. Те, що з ними сталося, може статися з будь-якою іншою людською силою, яка здається непереможною. Ми не повинні покладати свою остаточну надію на будь-що світське — натомість нам варто не відводити погляду від Бога. Потрібно залишатися вірними Йому незалежно від того, що світ поставить на нашому шляху. Якщо ми зробимо це, Він виправдає нас і приведе до свого Царства, до вічного блаженства Його присутності. Кінець-кінцем, саме в цьому полягає зміст книги Одкровення — як для її сучасників, так і для нас сьогодні.
Переклад CREDO за: Джон Пол Нуньєс, Catholic Stand
фінансово.
Щиро дякуємо!
