Звідки у святих взялися німби?

Чому святі мають німби? З цим пов’язана довга історія.

У грецькій та римській культурі героїв та богів представляли з золотистим сяйвом довкола голови. А християни на початках Церкви зображали своїх святих у лаврових вінках.

Мозаїка в Аквілеї: Перемога приносить лавровий вінок і пальмову гілку тому, хто “біг закінчив, віру зберіг”

Починаючи з IV століття, ці традиції об’єдналися, і золотий ореол став головним візуальним знаком святості зображеної особи. Бог є джерело світла, і Його світло засяяло в Його святих.

Розрізняють кілька видів німбів. Бога інколи зображають із трикутним німбом, що вочевидь символізує Трійцю. Ореол довкола голови Ісуса — округлий та інколи містить хрест: три поперечки хреста теж відсилають до символіки Трійці.

Святі й ангели мають круглі німби. Німб Марії інколи складається з 12 зірок.

Своєю чергою, квадратний німб означає людину, яка ще була жива, коли поставало зображення. Інколи це був сам автор. А ще так представляли людину, яку сприймали як святу, через її побожне життя.

Папа Пасхаліс І, мозаїка з базиліки св.Євпраксії (Пракседи) в Римі, бл. 820 року

Дивно, але диявол також має німб! Але — чорний, що символізує зло. Інколи також Юду Іскаріота зображають саме з чорним німбом, оскільки «увійшов у нього сатана» (Йн 13,27).

Джотто, Зрада Юди Іскаріота (“30 срібняків”)

Переклад CREDO за:Aleteia