Він був щасливим сім’янином, мав хорошу роботу. Його життя раптово змінило напрямок, коли 2008 року померла його дружина.
Луїджі Філіппоні каже: «Мене вже ніщо не робило щасливим, тільки щоденне ходіння до храму після роботи». Історію розповідає Gość Niedzielny.
Симонетта Ді Натале, з якою Луїджі виростив трьох дітей — Джана Марко, Емалуеля і Марію, — померла у віці 48 років. «У мить смерті дружини я пережив момент великого болю і смутку. Потім намагався збудувати своє життя заново, але мене вже ніщо не робило щасливим, окрім буття у храмі, щодня після роботи», — розповів він журналістові Паоло Мартоккі з «Avvenire», найбільшого в Італії щоденного католицького видання.
Історія Луїджі, який 11 липня 2021 року був висвячений на священника, зворушила віруючих і весь регіон — про пізнє покликання пишуть усі місцеві газети.
«Я змалку ходив із сім’єю до храму, належав до Католицької Акції, де ми разом із жінкою відповідали за молоді подружжя», — розповідає 61-річний неопресвітер, який зараз саме чекає на скерування до якоїсь дієцезіяльної парафії.
Як пише «Avvenire», історія його духовного шляху і покликання позначена важливими етапами і «знаками». Перші з них були ще коли він формувався у Францисканському Ордені Світських, а потім — коли записався до Папського університету Святого Хреста в Римі, щоби 2018 року розпочати служіння постійного диякона в парафії Непорочного Серця Марії, де Луїджі Філіппоні також виконував функцію координатора Карітасу.
Після того як він розпізнав свій духовний шлях, Луїджі Лоренцо Леуцці, єпископ Терамо-Атрі, вирішив вислухати його дітей. «Він розмовляв із ними без мене», — підкреслює о.Луїджі. «То була довга розмова, єпископ хотів ознайомитися з роками нашого життя, до того як я став дияконом. Мої діти завжди підтримували мене у моєму виборі, а сьогодні вони щасливі, що мають батька-священника, і в день моїх свячень (минулої неділі в санктуарії Сан Габріеле делль Аддолората на острові Гран Сассо) поділяли зі мною величезну радість».
Діти о.Луїджі вже дорослі. «Якби вони були ще малі — не було би можливим, щоби я став священником», — пояснює о.Луїджі. «Що стосується мене, то я зараз чекаю на декрет єпископа Леуцці — я зроблю все, щоб бути добрим священником, і готовий до будь-якої ситуації. Господь мені ввірить отарку, але я також ніколи не забуду, що я — батько».
Під час своєї приміційної (першої в житті) Святої Меси минулого понеділка о.Луїджі згадував свою дружину, яка того дня мала би день народження.