«Підіть трохи відпочиньте» — так Ісус звернувся до своїх Апостолів.
Позбутися втоми це спосіб відсвіжити тіло — але також і духа. Спосіб перезарядитися, набути нового погляду й набратися сил. Однак чи він аж такий уже суттєвий? Чи потрібна нам перерва?
Текст на підставі проповіді о.Войцеха Венґжиняка
По-перше: люди
Життя буває різним, але і сприйняття його в людини буває різним. Утома, яка допадає робочу людину, може бути викликана багатьма чинниками. Ми можемо втомлюватися через людей. Так багато людей приходило і йшло, що «навіть хліба з’їсти не мали часу», — але також і через людей, які в певному розумінні роблять нам тяжку дорогу, догори, роблять нам Хрест, роблять нам кривду. Через пророка Ісаю Господь говорить про дуже недобрих пастирів. Ті пастирі провадять отару душ на погубу і розпорошують їх. Як така вівця може бути відпочилою, якщо вона страхається згуби?
Може бути так, що ми змучені тому, що є люди в нашому оточенні, які провадять нас до згуби, які влаштовують нам труднощі на шляху або навіть кривдять нас. Ти можеш бути вже змучений священником у своїй парафії, можеш бути змучений своїм шефом на роботу, можеш інколи бути змучений своїм чоловіком, дружиною, інколи дітьми теж можеш бути змучений.
Втома, змученість — це природна реакція людини, це «синдром життя». Ти щось робиш — отже, ти відчуваєш утому. Ти перебуваєш серед людей — отже, відчуваєш утому. В цьому нема нічого поганого, бо людина, навіть найкраща, може змучитися.
По-друге: гріх
Мучити нас можуть також гріхи, оскільки коли вони тяжіють у душі, то вона не відчуває свободи і спокою, а коли цього забракне, то не буде й доброго відпочинку. Відпочинок — це якось позбутися несправедливості, відпочинок це замислитися, чи насправді надмірне грішіння у відпустковий час допоможе мені відпочивати, а чи ще більше змучить? Може, це і є ключ? Чому я змучений? — бо мене, попри все, сильно змучує моя власна гріховність.
По-третє: засліплення
Засліплення це наступний чинник, вирішальний для людської втоми. Коли виграє віддалення від Бога і постання якогось іншого образу, тоді й приходить утома. Однак коли підійдеш до Господа, щоб відпочити, і візьмеш Його ярмо на себе, то побачиш, що в цій праці тобі набагато легше, що набагато більше відпочинеш, коли Господь буде твоїм паном. Найважливіше в цьому — усвідомити, хто тобою керує і чи дає він тобі шанс на відпочинок.
По-четверте: ворог
Святий Павло в Посланні до ефесян говорить про ще одну справу: що Христос прийшов у світ і розвалив між людьми мур ворожості, а розвалюючи цей мур, Він робить так, що між людьми настає мир. Ворожість — і мир. Знову, думаючи про відпочинок: чи то не так, що набагато більше відпочиваєш, коли в серці маєш мир?
Неможливо відпочити, коли маєш ворога, і неможливо відпочити, коли сам є ворогом. Бо насправді то в стані війни тяжко говорити про відпочинок. Тяжко говорити про канікули. Нема війни — є канікули, є війна — є втома, неспокій. Якщо ти постійно бачиш проблему там, де вона необов’язково є, — там не буде відпочинку, бо він вимагає миру. Ворожість потрібно замінити миром, воювання — спокоєм, а тоді гармонія дозволить тобі жити повнотою життя!
По-п’яте: гармонія
Євангеліє, в якому Ісус каже «відпочиньте трохи», дуже гарно показує, що між відпочинком та працею має панкувати гармонія. У певному розумінні, вони між собою поєднані: якщо є одне — буде і друге. Якщо ти працюєш, то співмірно до цього має бути відпочинок. Тут навіть не про гріхи йдеться. Не про те йдеться, що Ісус — твій Господь. Не про те, що є ворожість і навіть не про те, що хтось завдає тобі кривди. Тільки якось так життя складається, що нема гармонії. А як є гармонія між спанням і неспанням, між їдженням і неїдженням, між питтям і непиттям, — так само має бути гармонія між працею та відпочинком.
Тому в праці й у відпочинку найважливішим є те, щоб довіритися Господу Богу і Йому віддати час — як той, що безтурботний, так і той, що найбільш інтенсивний. То Він є нашою гармонією, і то Він її впроваджує в наше життя.
фінансово.
Щиро дякуємо!
