Ми завжди цілували різні предмети. Зростаючи в католицькому районі, заселеному численними багатодітними сім’ями з малими дітьми, я часто бачила, як цілують безліч різних речей — не згадуючи, звісно, про радісне чоломкання з людьми і навіть собаками.
Якщо хтось перевертав кічувату фігурку св. Юди Тадея з люмінісцентного пластику, що світиться в темряві, то зразу ж ставив її назад на поличку, перед тим швидко її поцілувавши. Коли якійсь жінці з пальців вислизала вервичка, поки вона перекладала торби з руки в руку, вона його шанобливо цілувала, перш ніж сховати до кишені.
Якось, коли сусід витягав із кишені дрібні гроші, на землю впав маленький хрестик. Перш ніж покласти його назад, він цей хрестик поцілував із пошаною. Моя побожна бабця, яка перейшла в католицизм із лютеранства, не вагалася вклякнути і поцілувати підлогу, на яку пролили свячену воду.
Спілкування святих і Небо
Нічого дивного, що єдина протестантська родина у кварталі вважала нас не просто ексцентриками, але й просто ідолопоклонниками. Спілкування святих може видаватися дивним для некатоликів, які замислюються, чому католики (і православні) моляться до когось іншого, тоді як молитва до Ісуса виглядає дорогою набагато швидшою і прямішою. Як сказала одна сестра-черниця в роки мого дитинства, «неможливо самотньо дістатися Неба».
Небо ми можемо осягнути, якоюсь мірою, під час Святої Меси. Я ніколи не забуду радісного подиву мого молодшого сина, коли він довідався, що молитва «Свят, Свят, Свят Господь Бог Саваот» єднає нас із хором неустанної прослави, яку возносять ангели, що перебувають у присутності Творця. Через це він кілька років голосно співав на Месі, поки до нього не дійшло, що — з погляду вічності — шепіт діє так само добре, як і повний голос.
Через спілкування святих ми єднаємося з нашими предками. Зберігаємо довкола себе образи святих чоловіків та жінок, так само як робимо це з фотографіями коханих членів родини. Коли віриш у вічне життя і в те, що Христос казав правду, коли обіцяв нам приготувати місце, прохання тих, таки близьких, хоч і не кровних родичів, про заступницьку молитву видається чимсь абсолютно природним.
Прекрасні вчителі
Окрім молитовної допомоги святих, їхніх реліквій та пам’яток, що нас надихають і допомагають зосередити увагу, католики і православні черпають із мудрості тих, хто випередив нас у земній подорожі, борючись із тими самими гріхами, з якими нині боремося ми: з хіттю, хтивістю, злістю, лінню, пихою, непоміркованістю в їжі й питті, заздрістю, розпачем.
Їхніми порадами, даними століття тому, ми можемо користуватися й понині, а вони, немовби викладачі духовного університету, підтримують нас, ділячись своєю мудрістю.
Теологія підказує: «Отець із задоволенням дивиться на серце Пресвятої Діви Марії, шедевру своїх рук… Син черпає радість із того, що серце Його Матері — джерело, з якого Він сам узяв свою кров». Це св. Йоан Марія Віанней.
Практика смирення пропонує таке. Колись авва Макарій доручив молодому шукачеві піти на цвинтар і насварити мертвих. Потім піти і похвалили їх. «Яку відповідь тобі дали померлі?» — запитав Макарій. «Жодної», — відповів юнак. «Отож піди й навчися ніколи не допускати того, щоб тебе могли здолати насильство чи похвальба. Якщо помреш для світу і для себе, почнеш жити для Христа».
Цінність страждання: «У болісні часи, коли відчуєте страшну пустку, подумайте, як саме Бог збільшує здатність вашої душі прийняти Його — роблячи її немовби нескінченною, так як і Він сам нескінченний. Сприймай кожний біль як символ любові, що приходить до тебе безпосередньо від Бога, щоби з’єднатися з Ним», — св. Єлизавета від Пресвятої Трійці.
Отож, без огляду на те, чи святі представлені на образках та іконах, чи на брелоках для ключів, — хто би не схотів поцілувати таких знаменитих учителів?
Переклад CREDO за: Елізабет Скаліа, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
