Проваджені в усьому світі дослідження починають розкривати механізми, завдяки яким вірус SARS-CoV-2, що переноситься повітряним шляхом, може пошкоджувати різні тканини та органи, пише «The Scientist».
Навесні 2020 року, під час першої хвилі пандемії, лікарі сподівалися переважно труднощів із дихальною системою, які в тяжких випадках вимагали підключення до апарату штучної вентиляції легень. Тому гарантування відповідної кількості приладів, які забезпечують дихання, видавалося найважливішим. Незабаром, однак, виявилося, що ускладнення від нової хвороби стосуються не тільки легень.
На сьогодні зараження вірусом SARS-CoV-2 охопило вже понад 100 мільйонів чоловік. Це число постійно зростає, а ускладнення, викликані вірусом, уже призвели до понад 3 мільйонів смертей (дані тільки з т.зв. цивілізованого світу, де є можливість документувати причини смерті). Вдалося задокументувати зміни, які стосуються крові, нирок, кишківника, мозку та інших частин тіла. Як випливає з деяких досліджень, такі симптоми має майже третина всіх пацієнтів із COVID-19, а у випадку людей у критичному стані — понад дві третини.
Дослідження пацієнтів, посмертні розтини і експерименти з людськими клітинами і тканинами дозволили медикам багато дізнатися про механізми ускладнень. Завдяки секвенуванню окремих тканин з’ясовано, що рецептори, названі ACE2 i TMPRSS2, які вірус використовує, щоб проникати в клітини нашого тіла, дуже поширені в клітинах людського організму. Дослідження методом ПЛР («ПЦР» поточно, але неправильно, бо це «полімеразна ланцюгова реакція» — прим. пер.) показало наявність вірусної РНК у різних тканинах, а це підводить до висновку, що SARS-CoV-2 може інфікувати клітини поза дихальною системою, хоча безпосередні докази такого інфікування обмежені. Можливо, причиною ускладнень радше стає пов’язана з інфекцією неконтрольована імунологічна відповідь і тромбози.
Одним із найчастіших ускладнень COVID-19 є тромби, різного розміру. На початку пандемії у пацієнтів реанімацій у Китаї, Франції чи Італії спостерігалася викликана тромбами непрохідність крупних судин у легенях та кінцівках. Згідно з деякими дослідженнями, проблема могла стосуватися майже половини всіх критично хворих пацієнтів.
Пізніші дослідження виявили у багатьох хворих на COVID-19 наявність тромбів у дрібних артеріях і капілярах легень, а також у судинах інших органів, таких як серце, нирки, мозок і печінка. У тяжко хворих виявляли високий рівень D-димерів, тобто фрагментів білка, що сигналізують про появу тромбів.
Причина тромбозу надалі не з’ясована. Є докази того, що, використовуючи рецептори ACE2, вірус може безпосередньо заражати судинні ендотеліальні клітини і тромбоцити (з них утворюються тромби), але тромбоз може бути також викликаний неправильною відповіддю імунної системи людини. Можливо також, що йдеться і про те, і про те. Так чи інакше, зараження вірусом SARS-CoV-2 провадить до пошкодження кровоносної системи і дисфункції кровоносних судин, яка зветься ендотеліопатією, що може провадити до тромбозів. Наприклад, у серці головні риси інфекції SARS-CoV-2 це запалення кровоносних судин (васкуліт) і пошкодження та дисфункційність ендотелію.
Зростання числа пацієнтів, що мають проблеми з тромбами, схилила лікарів до спроб застосувати кровозріджувальні препарати. Три міжнародні клінічні дослідження на цю тему це REMAP-CAP, ACTIV-4 i ATTACC. Отримані результати опосередковано охоплюють дані від понад 1000 пацієнтів у 300 лікарнях по всьому світу і провадять до висновку, що ліки, які розріджують кров, викликають гірший результат у пацієнтів із тяжким перебігом COVID-19, створюючи ризик масивних кровотеч, але водночас вони зменшують ускладнення у пацієнтів у середньому стані, уже госпіталізованих, але ще не переведених до відділень інтенсивної терапії.
Скидається на те, що у м’якших випадках COVID-19 запобігання тромбозам може допомогти боротися з пізнішими серйозними проблемами, але є поріг, за яким кровоносні судини пацієнта уже сильно пошкоджені й забиті тромбами, а кровозріджувальні препарати небезпечно посилюють ризик кровотечі. (Всупереч тому, що здається, підвищений ризик тромбозу зовсім не виключає підвищеного ризику кровотечі.) Так чи інакше, спостереження, що препарати зрідження крові можуть затримати розвиток хвороби у м’якших випадках, вказують на роль, яку в ній відіграє тромболізація.
Шкідливий вплив COVID-19 на нирки також проявився уже на початку пандемії. Люди з хронічними захворюваннями нирок, які потребують діалізу або пересадки нирки, особливо ризикують тяжким перебігом хвороби та смертю від COVID-19. Але навіть у хворих без історії хвороб нирок їх гостре пошкодження проявилось як ключове ускладнення тяжкого перебігу коронавірусної хвороби. Деякі раніші дослідження та спостереження показали, що до двох третин пацієнтів, госпіталізованих із COVID-19, мали ускладнення, пов’язані з нирками. Зазвичай ішлося про кров або високий рівень білка у сечі, що вказує на пошкодження нирок, однак у деяких випадках доконечним виявився діаліз, а також зросла імовірність смерті.
Посмертні розтини показали ознаки тромбозу і запального стану, а також вірусної РНК у канальцях — структурах нирок, де з організму усувається надмір рідини, солей та інших продуктів переробки матерії. Наявність спайкового білка SARS-CoV-2 у сечі провадить до висновку, що вірус безпосередньо інфікує клітини сечовивідних шляхів, однак тут ще діє опосередкований вплив інфекції, як і генетичні чинники. Невідомо, чи гострі ускладнення COVID-19 можуть із часом провадити до хронічного захворювання нирок і неминучості діалізу.
Наступна група серйозних ускладнень, що виявилися вже в перші місяці пандемії, це ушкодження кишківника. Ранній метааналіз, що охопив 4000 пацієнтів, показав шлунково-кишкові симптоми: втрату апетиту, нудоту і проноси у близько 17% хворих. Багато що вказує на те, що може йтися про безпосередній вплив вірусу на система травлення.
Наприклад, дослідження, проведені в Massachusetts General Hospital (США), які стосувалися пацієнтів, прийнятих у відділення інтенсивної терапії в березні-травні 2020 р. з синдромом гострої респіраторної недостатності (ARDS), показали, що частота появи шлунково-кишкових ускладнень у пацієнтів із тяжким COVID-19 становила майже 74%, тобто майже удвічі вище, ніж 37%, які спостерігалися в групі з ARDS, але без інфекції. У пацієнтів з COVID-19 часто знаходять високий рівень рецептора ACE2 у клітинах ШКТ, а науковці відкрили РНК коронавірусу SARS-CoV-2 в пробах калу і тканин органів травлення.
Ще не підтверджено, чи SARS-CoV-2 реплікується у системі травлення. Фрагменти віруса могли бути проковтнуті. Але науковці знайшли також у фрагментах кишківника вірусну інформаційну RNA, яка містить «інструкції» будування білків — що провадить до висновку про можливість цього віруса до самовідтворення. Дослідження тканин системи травлення показали також певні ознаки тромбозу, особливо в малих судинах.
Якщо йдеться про інші частини тіла, то, наприклад, задокументовано пов’язаність COVID-19 із серцевою недостатністю, інсультом, судомами та порушенням чутливості. Дослідники ідентифікували конкретно ушкодження очей, вух та підшлункової. Також і в цих випадках іще не відомо, чи ці прояви походять безпосередньо від вірусу, який заражає клітини, чи може йтися про наслідки запальної реакції чи тромбозу.
Попри активні дослідження, проваджені в усьому світі, надалі залишається неясним, якими будуть довготермінові наслідки зараження коронавірусом. Невідомо також, який механізм «тривалого ковіду».
фінансово.
Щиро дякуємо!
