Святий Бруно Картузіанець, або ще Бруно Кельнський, якого Церква згадує сьогодні, 6 жовтня, це «святий багатьох НЕ».
Починаючи з того, що він народився у сім’ї з привілеями, навчався у місці з привілеями і міг зробити кар’єру з привілеями, але не захотів. Він розпочав у Церкві велику молитву, вибравши для цього якнайбільш віддалене і безлюдне місце. Папа римський був його учнем, а він не захотів бути при ньому. Та й сама його канонізація була «не-канонізацією»: просто черговий папа дозволив його культ. Чи сучасна активність Церкви, спонукуваної «вийти назовні», «йти на периферії», «слухати голоси овець», не суперечить тому, що бачив святий Бруно? Але папа Йоан Павло ІІ, пишучи листа до Генерального настоятеля картузіанців з нагоди 900-річчя з дня смерті св. Бруно, заохочував цей орден «не боятися закладати нові монастирі». Тоді, у 1999-му, їх було 20 чоловічих і 5 жіночих по всій планеті…
«Один монах, — пише книжка «Життєписи святих», — який вирішив жити в самотності, ствердив таке: покликання до пустельництва вписане в серце Церкви, і то не у вигляді туги за славним минулим, але як єдина умова майбутнього, в якому Бог надалі діятиме з однаковою могутністю. Пустеля це фундаментальна теологічна структура Церкви, яка безсумнівно не може втратити цінності аж до повернення Ісуса наприкінці часів. І так є завжди. Це — місце, де Церква народжується і зростає. (…) На кожному повороті історії спасіння знаходилися юдеї, які були виведені в пустелю, щоби там наново пережити Пасху і приготувати новий перехід. Сам Ісус у момент започаткування своєї місії був без спротиву виведений Духом Божим у пустелю, як і всі Отці, які знали з досвіду, що дороги Божі готується в пустелі й що саме там народжуються плоди Духа. (…) Отож ця частка пустелі, яка не повинна бути чужою жодному християнському покликанню, особливим чином прийнята у монашому покликанні».
Як сам св. Бруно сприймав себе і своє життя у той час, коли не міг бути зі своїми братами у жаданій пустельні?
«Воістину, я радію, прагну славити Господа і дякувати Йому, а водночас переживаю сум. Я насправді радію — що цілком слушне — зростанням ваших чеснот, натомість болісно й соромно, що сам я бездіяльно й гидко залишаюся в біді моїх гріхів».
Так писав Картузіанець своїм братам у Шартрезі в ті два недовгі, але тяжкі для нього роки, коли папа Урбан ІІ покликав його до Рима. Святий Бруно був радником самого папи, однак не це було прагненням його душі — а тому приносило невдоволеність і пригнічення замість істинної радості.
Своїх духовних синів він повчав такими словами:
«Радійте, возлюблені браття, щастям, яке випало на вашу долю, і щедрістю даної вам благодаті. Тіштеся, що уникли стількох небезпек і нещасть у завірюсі цього світу Тіштеся, що знайшли спокійну і безпечну пристань у досконало береженому порту; багато хто прагне там опинитися, багато докладають старань, однак же не доходять».
Для сучасних людей Картузіанець мав би бути орієнтиром. Відчуваєш біль і порожнечу в душі — запитай свою душу, де вона бачить собі місце. Бо «місце» душі це її служіння. Не заливай себе алкоголем, не задурюй куривом, не «заїдай стрес», не глуши себе гортанням інтернету, переглядом серіалів. Це все тільки «інформаційна жувальна гумка» і насичення не приносить, попри те, що її довго жуєш. А тим більше якщо це жуйка на голодний шлунок, яка тільки роздражнює голод. Більше жуйки не означає більше їжі! Запитай свою душу, чим вона хоче насититися. Запитай це на молитві. Будь послідовником «святого багатьох НЕ», коли відчуваєш, що обставини життя тебе НЕ влаштовують.
Для тих, хто мав слабку освіту, св. Бруно був лагідний, як добрий учитель. Він писав:
«Хоч ви не вирізняєтеся освітою, Бог сам виписує в серцях ваших не тільки любов, але й знання свого закону. Ви вчинками показуєте, що любите і що знаєте. Тому що коли ви з великою ревністю і старанням дотримуєтеся справжнього послуху, то справа ясна, що так ви збираєте досконалий і життєдайний плід Святих Книг».
Кажучи інакше, якщо людина живе тим, що знає з Писання, то вона живе цим Писанням набагато досконаліше, ніж ті, хто його поглиблено вивчив, але не живе ним.
Це повертає нас до запитання, що таке споглядальна молитва і чи не суперечить прагнення йти в пустелю сьогоднішньому скеруванню Церкви до активної відкритої проповіді «аж на периферії». Звісно, ні. Навіть більше: саме сьогодні, коли перед Церквою поставлене завдання «підвестися з дивану» і йти у світ зі свідченням Слова, потреба пустелі стає ще сильнішою. Як потреба у молитві пустельників та споглядальних монахинь, що все життя живуть у клаузурі, сховавшись від світу, так і потреба «особистої пустелі». Того особливого місця у житті — місця фізичного для молитви, місця у житті як часу для молитви, місця в душі як зусилля мовчати і слухати Бога. Бо якщо не дати Богу наповнити себе у якійсь нашій пустелі, то з чим ми підемо до людей на їхні периферії і що будемо проповідувати, крім своєї самовпевненості чи власного розуміння Писань?
«Скільки ж то користі і Божої радості дає самотність і тиша пустелі тим, які її люблять, — знають тільки ті, хто це пізнав. Відосібнення, брак розсіянь допомагає монахам “повернутись до себе й оселитися з собою” — віднайти сердечний спокій. Кожне прагнення скероване до прагнення Бога. Чи ж є щось таке слушне й корисне, щось так вписане в людську природу і згідне з нею, як любити добро? А чим же є добро, як не Богом? Тому душа свята, розпалена полум’ям любові, почасти розпізнає незрівнянну благодать, сяйво і красу цього Добра: “душа моя прагне Бога сильного і живого”».
Папа Франциск говорить і повторює, що діалог розпочинається зі слухання. А щоб почати слухати, треба спершу замовкнути. Ось літанія до св. Бруно Кельнського, який може навчити нас мовчання.
«Навчи нас мовчати». Літанія до св. Бруно
Господи, помилуй. Христе, помилуй. Господи, помилуй.
Христе, почуй нас. Христе, вислухай нас.
Отче Небесний, Боже, помилуй нас.
Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас.
Духу Святий, Боже, помилуй нас.
Свята Трійце, Єдиний Боже, помилуй нас.
Свята Маріє, молись за нас.
Свята Богородице Діво, молись за нас.
Царице пустельників, молись за нас.
Святий Йоане Хрестителю, молись за нас.
Святий Бруно, славетний Патріарху, молись за нас.
Святий Бруно, лицарю Христа, молись за нас.
Святий Бруно, вчителю Хреста, молись за нас.
Святий Бруно, істинний учню Ісуса, молись за нас.
Святий Бруно, відданий слуго Приснодіви Марії, молись за нас.
Святий Бруно, славо ордену картузіанців, молись за нас.
Святий Бруно, захиснику Шартрези, молись за нас.
Святий Бруно, опікуне твоїх духовних синів і дочок, молись за нас.
Святий Бруно, спадкоємцю духа Отців Пустелі, молись за нас.
Святий Бруно, засновнику пустельні, молись за нас.
Святий Бруно, страже пустельницького життя, молись за нас.
Святий Бруно, вчителю споглядального життя, молись за нас.
Святий Бруно, захиснику монастицизму, молись за нас.
Святий Бруно, радісний у мовчанні, молись за нас.
Святий Бруно, який любив самотність, молись за нас.
Святий Бруно, сам із самим Богом, молись за нас.
Святий Бруно, ревний у молитві, молись за нас.
Святий Бруно, який любив убогість, молись за нас.
Святий Бруно, славо чистоти, молись за нас.
Святий Бруно, очищений послухом, молись за нас.
Святий Бруно, турботливий про святу постійність, молись за нас.
Святий Бруно, який вірно прямував до досконалості, молись за нас.
Святий Бруно, багатий у віру, молись за нас.
Святий Бруно, зразку надії, молись за нас.
Святий Бруно, надзвичайний у милосерді, молись за нас.
Святий Бруно, амфоро любові, молись за нас.
Святий Бруно, вежо чистоти, молись за нас.
Святий Бруно, щите чесноти, молись за нас.
Святий Бруно, амфоро побожності, молись за нас.
Святий Бруно, чулий до слабких, молись за нас.
Святий Бруно, переповнений співчуттям, молись за нас.
Святий Бруно, героїчний в умертвінні, молись за нас.
Святий Бруно, ревний у покуті, молись за нас.
Святий Бруно, лагідний завдяки постам, молись за нас.
Святий Бруно, старанний у праці заради душ, молись за нас.
Святий Бруно, цнотливий у добрих учинках, молись за нас.
Святий Бруно, вчителю істини, молись за нас.
Святий Бруно, раднику мудрий, молись за нас.
Святий Бруно, примирителю між людьми, молись за нас.
Святий Бруно, який довіряв Божому Провидінню, молись за нас.
Святий Бруно, могутній муже Божий, молись за нас.
Святий Бруно, що падав ниць перед Богом, молись за нас.
Святий Бруно, що поклонявся Богу в спогляданні, молись за нас.
Святий Бруно, який прославляв Бога, молись за нас.
Святий Бруно, який живився Божим Словом, молись за нас.
Святий Бруно, наш захиснику перед Божим троном, молись за нас.
Святий Бруно, наш посереднику в Бога, молись за нас.
Христе, почуй нас.
Христе, вислухай нас.
Агнче Божий, що береш гріхи світу, Господи, прости нас.
Агнче Божий, що береш гріхи світу, Господи, вислухай нас.
Агнче Божий, що береш гріхи світу, помилуй нас.
Молись за нас, святий отче Бруно,
Щоб ми удостоїлися обітниць Христових.
Молімося:
Отче, який покликав святого Бруно, щоб він служив Тобі у самотності. У відповідь на його молитви допоможи нам залишатися вірними Тобі посеред змін цього світу. Просимо про це через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні. Амінь.
Переклад CREDO за матеріалами: Wiara, Biblijni.pl, Wybrane modlitwy
фінансово.
Щиро дякуємо!
