Папа: щоб «ходити в Дусі», треба дати місце Божій благодаті й милосердній любові

Запрошення святого Павла «ходити в Святому Дусі» було в центрі уваги чергового повчання Папи Франциска, зосередженого на Посланні до галатів.

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б», — читаємо в 5 розділі Послання святого Павла до галатів. Цей уривок пролунав на початку загальної аудієнції Папи Франциска з паломниками в середу, 3 листопада 2021 року. Папа виголосив 14-ту з черги катехизу про цей лист Апостола, центральною темою якого є свобода у Христі. Цього разу Святіший Отець запросив замислитися над тим, що означає «ходити у Святому Дусі», повідомляє Vatican News.

Джерело уповання серед труднощів

Наступник святого Петра пояснив, що вірити в Ісуса означає іти за Ним Його дорогою, уникаючи, водночас, протилежної дороги, якою є дорога егоїзму та власних інтересів. Саме її Павло назвав «пожадливістю тіла». Провідником на цій дорозі, «чудовій і водночас важкій», яка розпочинається з хрещення, є Святий Дух. Це можна порівняти до екскурсії в горах, яка є захопливою, але вимагає чимало трудів і наполегливості…

«Цей образ може допомогти нам увійти в суть слів Апостола: “ходити Духом”, “піддатися Його проводові”. Це вислови, що вказують на дію, на рух, на динамізм, який не дає зупинитися при перших труднощах та спонукає уповати на “силу з висоти”. Прямуючи цією дорогою, християнин здобуває позитивне бачення життя», — сказав Папа. Це зовсім не означає, що зло зникає, що пропадуть негативні імпульси егоїзму та гордості, а лише те, що «Бог завжди сильніший від нашого спротиву, більший від наших гріхів».

Спільна дорога

Далі Святіший Отець звернув увагу: святий Павло ставить себе на той самий рівень, що й адресати його слів, бо залишає імператив «ходіть», переходячи до вказівної форми: «Духом ходімо». Павло розуміє, що це заохочення стосується також і його, бо хоч він знає, що Христос живе в ньому, та переконаний, що «ще не досягнув вершини». «Апостол не ставить себе понад свою спільноту (…), але стає на ту саму стежку, що й усі, щоб дати конкретний приклад того, як необхідно слухатися Бога, дедалі більше та якомога краще піддаючись проводові Святого Духа», — сказав Папа. «Ходити Духом», наголосив він, стосується також спільноти в її цілості.

Простір для любові та благодаті

Як зазначив Єпископ Рима, завдання будувати спільноту згідно зі вказівками святого Павло є «захопливим, але вимогливим». «Пожадливості тіла», такі як заздрощі, упередження, лицемірство, дають про себе знати, через що вдатися до суворості приписів може стати легкою спокусою. Та це «зіб’є зі стежки свободи». Прямувати дорогою Духа вимагає «залишити простір для благодаті та любові». «Брати! Коли б хтось попав у якусь провину, то ви, духовні, такого наставляйте духом лагідності, пильнуючи себе самого, щоб і собі не впасти у спокусу. Носіть тягарі один одного», — заохочує Апостол галатів.

За словами Святішого Отця, коли відчуваємо спокусу зле судити про інших, «що часто трапляється», потрібно «замислитися над власною слабкістю» та запитувати себе, чим я керуюся, коли хочу виправляти ближнього, і чи я не є причиною його помилки.

«Святий Дух, — сказав Франциск, — окрім того що дає нам дар лагідності, заохочує нас і до солідарності, носити тягарі інших. Як же багато тягарів нині є в житті людини: хвороба, брак праці, самотність, страждання!… І скільки ж то інших тяжких переживань, які вимагають близькості й любові братів! Нам можуть допомогти також слова св. Августина, який коментує цей самий уривок: “Тому, браття, якщо людина вплутана в якусь провину, (…) напоумлюйте її з лагідністю. А якщо підносиш голос — люби у своєму серці. Чи додаєш розради, чи поводишся як батько, чи напоумлюєш, чи ти суворий, — люби” (Проповіді 136/В 3). Любити завжди. Найвищим принципом братерського напоумлення є любов: прагнення добра нашим братам і сестрам. Ідеться про зношення проблем інших, слабкостей інших у мовчанні, на молитві, щоби потім знайти відповідний шлях для допомоги йому виправитися. Це нелегко. Легшим шляхом буле розказати про це. Здерти з нього шкуру, так ніби я сам досконалий. Цього робити не можна. Тихість. Терпеливість. Молитва. Близькість. Прямуймо радісно і терпеливо цією дорогою, дозволяючи Святому Духові нас провадити».