Войцех Модест Амаро — відомий шеф-кухар. Ось його свідчення про Божу силу.
Кілька років тому Войцех Модест отримав несподіваного листа від журналіста з Мексики. Всередині були ще скапулярії Божої Матері з Гвадалупе (Марії Вагітної). Один він подарував людині, яка мала за плечима вже кілька спроб самогубства. Другий на когось чекав…
Його взяла дружина шеф-кухаря, коли виявилося, що вона чекає на четверту дитину. Амаро довідався про це по телефону, коли перебував у Сполучених Штатах.
«Ця радісна новина про зачаття нової дитини була сповнена страху, переляку. Всі три вагітності моєї дружини з людського погляду були безнадійними. Пологи — екстремально тяжкими. При перших пологах у жінки сталася клінічна смерть. При других вона мала сильну інфекцію плаценти, сепсис і загрозу життю. При третій вагітності лікар дав мені підписати заяву, що дружина, імовірно, не виживе, але сина, може, вдасться врятувати», — каже він у свідченні.
Ну і як тут радіти, Мамо?
«Я вибіг на вулицю і запитав, де тут найближчий храм. Мені вказали на катедру Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Я побіг туди. Прочиняючи двері катедри, я онімів, бо у бічному вівтарі побачив величезний образ Божої Матері з Гваделупе. Підбіг до нього, кинувся навколішки і сказав просто з серця, не використовуючи жодну з молитов, які знаю: Мамо, ну і як тут радіти, коли перше, що спадає на думку, це величезний стрес і проблеми? Як це все узгодити?»
За кілька хвилин Войцех Модест Амаро побачив слова, викарбувані під образом Богородиці, зовсім непомітні для неуважного погляду:
«Послухай, мій сину, що я маю зараз тобі сказати. Не переймайся, не дозволь, щоби будь-що скаламутило твій розум. Хіба ж не я — твоя матір? Хіба ж не я — життя і здоров’я? Чи не я посадила тебе собі на коліна, чи не я взяла відповідальність за твоє життя? Чого тобі ще потрібно?»
Все буде добре
«Моментально весь мій страх зник. Я подзвонив до дружини і сказав, що нічого не станеться. Це буде якнайбільш благословенна, безпроблемна, ідеальна вагітність і пологи», — розповідає зворушений Амаро.
Вони вирішили назвати сина Габріелем, навіть не думаючи шукати якесь інше ім’я. Коли наближався термін пологів, знайомий священник-францисканець попросив у сім’ї Амаро позичити йому для якоїсь молитовної зустрічі реліквії св. Шарбеля, які Войцех Модест привіз із Сирії, коли був в Аннаї. Тоді з’явилася наступна думка: хлопчик мав народитися в день літургійного спомину цього святого — може, він зватиметься Габріель-Шарбель? Відвідав сім’ю, яка вже пакувала речі мамі до пологового, служив для них Святу Месу, поблагословив. А, виходячи з помешкання, на прощання згадав: «Маю тут щось для вас» — і витяг із кишені образок Божої Матері Гваделупської.
«І вже не було мови про жоден стрес, чи страх, чи боязнь, — каже Войцех Модест. — Ніщо не може порушити того миру, з яким входить Бог, зі своєю силою, світлом, зціленням».
фінансово.
Щиро дякуємо!
