Папа: світський гуманізм залишився в минулому

Франциск звернувся до Папської ради у справах культури з нагоди Пленарної асамблеї, що відбулась у Римі 23 листопада 2021 року.

На початку відеопослання Святіший Отець зазначив: ознакою нинішнього часу є те, що у цифровому всесвіті все стає неймовірно близьким — але без тепла особистої присутності. До цього, зокрема, призвела пандемія, яку всі переживаємо, — пише Vatican News.

Пандемія поставила під сумнів багато гарантій, на яких ґрунтується наша соціальна та економічна модель, виявивши їхню крихкість: особисті стосунки, способи праці, соціальне життя, ба навіть релігійні практики та участь у святих таїнствах. Але також — і перш за все — вона рішуче поставила фундаментальні питання буття: про Бога та людину.

Нова людська перспектива спирається на Боже об’явлення

Отож Папа зворушений темою Асамблеї: «В напрямку необхідного гуманізму». «На цьому етапі історії, — сказав він, — ми потребуємо не лише економічних програм чи нових рецептів проти вірусу, але нової людської перспективи, що спирається на Боже об’явлення, збагачене класичною традицією, але також розміркуваннями щодо людської особистості, присутньої в різних культурах».

Звернувшись до поняття «гуманізм», Єпископ Рима нагадав пам’ятну промову Павла VI, виголошену наприкінці Другого Ватиканського Собору, 7 грудня 1965 року. Святий папа звернувся до світського гуманізму того часу, який кидав виклик християнському баченню, і сказав: «Релігія Бога, який став людиною, зустрілася з релігією людини, яка робить себе Богом». І замість того, щоб його засудити та ним погорджувати, Папа запропонував модель Доброго самарянина, щоб виявити величезну симпатію до людини та її здобутків, її радощів і сподівань, її сумнівів, смутку й туги. І тому Павло VI запропонував людству, що відвернулося від трансцендентного, визнати новий гуманізм, сказавши: «Ми також найбільше цінуємо людину».

Цей світський гуманізм — вираз, який натякав на тоталітарну ідеологію, що тоді панувала в багатьох режимах, — тепер залишився в минулому. У наш час, позначений кінцем ідеологій, вона видається забутою, похованою перед лицем нових змін, викликаних інформаційною революцією та неймовірним розвитком наук, які змушують нас наново замислитися, чим є людська істота.

Тепер маємо іншу революцію, що стосується суттєвих питань людського буття і потребує творчого зусилля, мислення й дій. Змінюються способи розуміння зачаття, народження й смерті. Поставлено під сумнів специфіку людини та її унікальність у сукупності творіння. Однак ми не можемо обмежитися лише критикою: потрібно задуматись над існуванням людини та її місцем у світі: як слуги життя, а не його господаря; як будівничого спільного блага, що керується цінностями солідарності та співчуття.

Віднайти цілість, унікальність і неповторність людини

За словами Папи, учасники Пленарної асамблеї повинні передовсім роздумувати на цими суттєвими пунктами. Поряд із питанням про Бога, що є основним для людського буття, залишається вирішальним питання щодо людини та її сутності. «Що означає сьогодні бути чоловіком та жінкою, які доповнюють одне одного і покликані до стосунків? Що означають слова “батьківство” і “материнство”? Що робить людину виключною і неповторною порівняно з машинами та іншими видами живих істот? У чому її непроминальне покликання? Звідки походить наше покликання будувати соціальні відносини з іншими?»

Основні координати для відповіді на ці запитання дає нам Святе Письмо. «Біблійний гуманізм у плідному діалозі з цінностями класичної грецької та латинської думки дав початок високому баченню людини, її походження, її остаточного призначення, її порядку життя на цій землі. Це поєднання античної та біблійної мудрості ще залишається плідною парадигмою», — зазначив Франциск.

Поєднання культур — шлях до кращого майбутнього

Звернувши увагу на різноманітні культури, що існують на різних континентах, Папа завершив своє відеозвернення словами енцикліки «Laudato si’»: «Якщо людина наново не відкриває своє справжнє місце, вона по-справжньому не розуміє себе і вкінці суперечить своїй власній дійсності». Він підсумував, що в різних куточках світу людство прагне як гармонії внутрішньої, так і гармонії з творінням, солідарності, подолання надмірного індивідуалізму, живого відчуття сім’ї та свята. Поєднання цих різних культур сьогодні стане найкращим засобом для вирішення тривожних питань про майбутнє людства.