У проповіді з нагоди урочистості Богоявлення Папа Франциск запросив вірних до «школи прагнення» східних волхвів, щоби оживити віру. Наші обряди не повинні бути «мертвою мовою», яка промовляє лише до себе самої.
Криза віри як у нашому житті, так і в наших суспільствах пов’язана також і з тим, що пропало прагнення Бога. Думками про це поділився Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси в базиліці св. Петра у Ватикані, яку він очолив у четвер, 6 січня 2022 року, з нагоди урочистості Богоявлення. Папа наголосив, що паломництво мудреців до Віфлеєма промовляє і до нас.
Після біблійних читань, перед проповіддю, відбувся давній обряд оголошення дати Великодня та пов’язаних із ним початку Великого Посту, Вознесіння, П’ятдесятниці, урочистості Пресвятих Тіла і Крові, а також Першої неділі Адвенту, повідомляє Vatican News.
Неспокій, що народжується з прагнення
Як зауважив Святіший Отець, мудрецям із євангельської розповіді не бракувало відмовок, щоб залишитися на місці, вдовольняючись тим, що мали і що знали. Однак вони піддалися неспокоєві запитання: «Де Той, який народився? Ми бачили зорю…» Їхнє серце не піддалося апатії, але «було спрагненим світла», палало «ностальгією за новими горизонтами».
З чого народжується цей святий неспокій? Із прагнення. «Ось у чому їхня внутрішня таємниця: вміти прагнути. Задумаймося над цим», — запросив Папа. Прагнути означає «підтримувати живим полум’я, що палає всередині нас та спонукає нас шукати більше, ніж безпосереднє, ніж видиме». І великий художник Ван Ґоґ писав, що «потреба в Бозі спонукала його виходити вночі надвір, щоб малювати зорі».
Прагнення на шляху віри
Це стосується також і нас, бо Бог «замісив нас на прагненні», вказав Святіший Отець. Життєва подорож і дорога віри «потребують прагнення, потребують внутрішнього пориву». Цього ми потребуємо також як Церква. «Чи ми не занадто довго заблоковані, припарковані у звичній релігійності, зовнішній, формальній, яка вже не зігріває серце і не перемінює життя? Наші слова та наші обряди породжують у серцях людей прагнення вирушити назустріч Богові — чи є “мертвою мовою”, що говорить лише про себе саму до себе самої?» — запитував Франциск. «Криза віри в нашому житті та в наших суспільствах пов’язана також і зі зникненням прагнення Бога». Ми «пересичені багатьма речами», але втратили ностальгію за тим, чого бракує, зосередилися на земному, забуваючи підводити погляд до неба. Це відбувається до такої міри, що наші спільноти «мають усе, але часто нічого не відчувають у серці». Сьогоднішнє свято, натомість, є «днем, щоби знову оживити прагнення», зробити це, завітавши до «школи прагнення» мудреців зі сходу.
За прикладом євангельських мудреців
Папа зазначив, що східні мудреці, насамперед, «вирушили в дорогу з появою зорі». Цим вони навчають нас, що кожного дня потрібно наново пускатися в дорогу — як у житті, так і у вірі, «бо віра це не обладунки, що сковують, а захоплива подорож». Прибувши до Єрусалима, вони «запитують, де є Дитя», навчаючи й нас, що ми потребуємо запитань: прислухатися до запитань серця і сумління; але також до запитань, сподівань і сумнівів людей нашого часу.
Наступним моментом, на який звернув увагу Святіший Отець, є те, що волхви «кидають виклик Іродові». Це вчить нас, що й ми потребуємо «сміливої, пророчої віри, яка не боїться кидати виклик темній логіці влади та завжди стає засівом справедливості й братерства». Врешті, вони «повертаються іншою дорогою», чим і нас спонукають ступити на нові шляхи: йдеться про «креативність Святого Духа».
Кульмінація у поклонінні
Але ключовим моментом подорожі, як зазначив Папа, було те, що, прибувши до місця призначення, мудреці «впали ниць і поклонилися Дитині». Папа наголосив, що спонука та сповнення мандрівки віри — в Божій присутності; тож, лише «відновивши смак адорації, відновлюємо прагнення», оскільки «прагнення Бога зростає лише тоді, коли стоїмо перед Богом», бо лише Ісус «зцілює прагнення від диктатури потреб».
«Тому не забуваймо про адорацію. І, прямуючи так щодня, там, як мудреці, знайдемо запевнення в тому, що також і серед найтемніших ночей сяє зоря. Це зоря Господа, який приходить, щоб заопікуватися нашою тендітною людськістю. Пустімося в дорогу в напрямку до Нього. Не віддаваймо апатії та зневірі владу прибити нас до смутку мілкого життя. Приймімо неспокій духа, неспокій серця. Світ чекає від віруючих оновленого пориву до Неба. Як волхви, піднесімо голову, прислухаймося до прагнення серця, йдімо за зорею, яку Бог запалює над нами. І як неспокійні шукачі, залишаймося відкритими на Божі несподіванки. Браття і сестри, шукаймо, адоруймо», — закликав Папа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
