Єпископ Фодерхольцер: скасування целібату не розв’яже проблем

Про цінність священницького целібату нагадав в інтерв’ю для католицького порталу «Die Tagespost» єпископ Реґенсбурзький Рудольф Фодерхольцер.

Його запитували про вимогу від «Синодального шляху» — скасувати обов’язкову безшлюбність для священників римської традиції. На думку єпископа, це не те рішення, яке би запобігло зменшенню покликань до священства; окрім того, воно би радше створило нові труднощі.

Єпископ Рудольф зауважив, що целібат у Церкві завжди приймався добровільно і до нього треба підходити як до «чинника, що сприяє духовній плідності, та свідченню про Христа». Він зазначив, що стиль життя у целібаті зовсім не є стилем життя самотнього вовка: «У священицькій формації від першого дня треба усвідомити, що належить виробити цей стиль життя», — сказав віцеголова доктринальної комісії німецького єпископату. Придивляючись до шляху священницького життя, потрібно звернути увагу на дві інші євангельські ради, окрім чистоти (безшлюбності) — щоби справа не дійшла до «забезпеченого парубкування». Єпископ підкреслив доконечність будування між священниками глибокої дружби та спільнотного життя.

Єпископ Реґенсбурга сказав, що одружені священики стали би також новим викликом для Церкви і парафіяльних спільнот. Він послався на модель Східних Церков, що їх Синодальний шлях наводить як взірець: у них можна бути висвяченим одруженому чоловікові, але висвячені чоловіки вже не укладають шлюбів, а целібат є доконечною умовою для того, щоби стати єпископом. «Якби дієцезіяльний священник добровільно вибрав целібат на таких умовах, він би неминуче наразився на підозри, що він гомосексуаліст, або що прагне стати єпископом», — підкреслив ієрарх. Також і досвід протестантів та юдеїв показав, що без обов’язкового целібату справа швидко може дійти до «примусового шлюбу», щоб уникнути ситуації, коли священники «мимохідь шукають нареченої».

Єпископ Фодерхольцер відзначив, що бачить щораз слабше розуміння сакраментального служіння, і навів приклад: той, хто довгі роки доглядав хворого, все одно не може уділяти таїнство помазання хворих. Це не «возвеличення душпастирського служіння», а просто виражає той факт, що таїнство є даром Христа, — сказав єпископ Реґенсбурзький.