Україна

Українці — люди, яких не треба вчити, що робити в кризі. Львів допомагає біженцям

Czytać po polsku

07 Березня 2022, 19:53 1170 Віта Якубовська

Після Майдану українцям не потрібно говорити, що вони мають робити у кризовій ситуації. З початком війни усі просто встали і пішли робити те, що можуть: допомагати там, де вони є; брати на себе відповідальність за тих, хто потребує.

Cаме за таким принципом ось уже понад десять діб працюють люди в осередках прийому біженців, які організувала Львівська архідієцезія. Вони мало сплять, їдять на ходу і не ходять додому — їхній дім тепер серед тих, хто прибуває потягами з Харкова, Києва, Миколаєва та інших міст України, які зараз буквально палають, від російських бомб та ракет.

 

 

Втомлені жінки з немовлятами, налякані діти з домашніми улюбленцями, дезорієнтовані старенькі бабусі, що пригортають до себе клуночки з тим, що залишилося від колишнього життя, — усі вони зараз довірили себе незнайомим людям і сподіваються, що про них подбають.

 

 

І про них справді дбають: сестри-бенедиктинки у Солонці неподалік Львова прихистили під своїм дахом жінок і дітей, дали їжу і створили безпечне місце, де можна перепочити й заспокоїтися, перш ніж рухатися далі чи вирішувати, що робити; парафія св. Йоана Павла ІІ у Сокільниках, передмісті Львова, дбає про своїх гостей, найкраще як може, а крім забезпечення основних потреб, настоятель організував для дітей іпотерапію у кінному клубі неподалік парафіяльного дому.

 

 

 

Працюють не покладаючи рук і працівники та волонтери Паломницького дому бл. Якова, яким допомагає «Карітас-Спес» Львівської архідієцезії, Екуменічний комітет медичної та соціальної допомоги, Мальтійська служба допомоги та польські парамедики, які надають медичну допомогу та супроводжують літніх та хворих людей до кордону.

 

 

Долучилися до волонтерської діяльності й семінаристи Вищої духовної семінарії св. Йосифа. Кожний намагається бути корисним: хтось допомагає в кухні, хтось розподіляє речі першої необхідності — кожний робить що може.

 

 

Архієпископ Мечислав Мокшицький відвідує осередки, спілкується з людьми, несе їм слова розради та підтримки у цей нелегкий час. 

Ніхто не залишається сам на сам із своїми проблемами. Щодня до Львова прибувають тисячі людей, що втікають від війни; багато хто вже втратив свій дім. Усі ми втратили звичне життя і свої особисті мрії. Тепер у нас одна мрія на всіх: перемога у війні — війні, якої ми не хотіли і на яку нікого не провокували, але вистояти в ній — справа честі й гідності кожного, хто почувається українцем.  

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

Львів
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: