Чотири місяці тому здійснилася мрія 97-річного тенісиста-аматора Леоніда Станіславського — він зіграв із 21-разовим чемпіоном Турніру Великого шлему Рафаелем Надалем.
Сьогодні Станіславський, внесений до Книги рекордів Гіннеса як найстарший тенісист світу, переживає найгірший кошмар свого життя: бомбардування його рідного Харкова російськими військами. Ще недавно він мріяв зіграти з видатним швейцарським тенісистом Роджером Федерером, тепер же у нього лише одне бажання: вижити.
«Я сподіваюся, що доживу до 100 років. Я мушу пережити цю страшну ситуацію» — сказав він у своєму коментарі Reuters. — Війна почалася 24 лютого. З того часу я практично не виходив. Я був удома. У мене є запаси, мій холодильник повний. Я сиджу вдома, нікуди не ходжу».
«Моя донька Таня зараз у Польщі, вона хоче мене туди вивезти. Але я вирішив залишитися тут. У мене поганий слух, тому вночі я сплю і нічого не чую. Вчора ввечері були вибухи, сьогодні зранку — знову тривожні сирени», — розповідає він.
Леонід Станіславський пережив Другу світову війну. У ті часи він був інженером, допомагав будувати військові літаки для боротьби з нацистами.
«Я ніколи не думав, що мені доведеться пережити ще одну, ще страшнішу війну, у якій матері втрачають дітей, жінки — синів і чоловіків. Що це таке? Що в цьому доброго? У ХХІ столітті війни бути не може. Потрібно зупинити війну і шукати домовленостей», — каже він.
Для Станіславського припинення війни також означало б шанс відновити заняття тенісом, і, можливо, з’явитися на чемпіонаті світу серед літніх людей у Флориді наступного місяця. Він почав займатися тенісом у 30 років, і з того часу тренувався тричі на тиждень.
«Теніс — це моє життя, моя доля. Я грав у теніс на серйозному рівні з 90 років, я грав за кордоном, брав участь у чемпіонатах Європи та світу, — розповідає він. — Я нікого не боюся. Я сподіваюся, що війна скінчиться, і я знову гратиму в теніс. Якби я поїхав до Польщі, я міг би грати там. Але я вирішив залишитися вдома і дочекатися закінчення війни».