«Я шукала і читала англомовні публікації про те, як зупинити війну. І знаєте що. Найкраще і єдине рішення — не розпочинати її. Це ідея моїх малюнків. Щоб донести ці військові записки до всіх поколінь».
Україна зазнає жахіть війни, яку розв’язала проти нас Росія. Але кожен переживає цю війну по-різному і по-різному виражає — щоб не залишити цей біль і жах у собі, щоб вижити і жити далі, щоб розповісти іншим: людям за кордоном, нашим нащадкам. Щоб пам’ятати, не забути. Щоб це ніколи більше не повторилося. Фотографи й журналісти документують; ті, хто пережив окупацію, ведуть щоденники; поети пишуть вірші, музиканти — пісні й музику, художники — малюють…
Українська художниця Ольга Вілсон у малюнках, опублікованих в її Інстаграмі, які вона назвала «військовими записками», документує найтрагічніші історії цієї війни — «щоб донести (…) до всіх поколінь».
«Ми можемо підтримувати один одного і розповсюджувати інформацію та почуття за допомогою мистецтва», — написала Ольга під одним зі своїх малюнків.
Саша
Переглянути цей допис в Instagram
П’ятого квітня стало відомо про смерть хлопчика Сашi, до пошуків котрого долучилось безліч людей. Саша з бабусею втікали з окупованого Вишгородського району. Човен перевернувся, бабуся загинула. Дитина була у рятівному жилеті, але її довго не могли відшукати. Через три тижні тіло хлопчика знайшли — про це повідомила мати хлопчика Анна.
Собачий притулок у Бородянці
Переглянути цей допис в Instagram
Кожна жива істота страждає від війни. Тварини в притулках і фермах на окупованих територіях масово гинуть від нестачі їжі й води або після обстрілів. Я дивилася жахливе відео, записане в Бородянці. Із 485 собак волонтери знайшли живими лише близько 150.
Буча
Переглянути цей допис в Instagram
Буча. Наші серця розбиті на тисячі уламків.
Це залишиться в пам’яті назавжди. Рука Ірини Фолькіної. Пам’ятатимемо.
Залізні воїни
Переглянути цей допис в Instagram
Хочу висловити велику вдячність залізничникам. Вони продовжують працювати, рятуючи тисячі життів і ризикуючи власними.
Провідниця поїзда Наталія Бабічева. Протягом двох тижнів її евакуаційний потяг рятував людей з усієї України. Він потрапив під обстріл, коли їхав до Лимана за групою дітей. Наталя загинула від шрапнелі. Їй було 48 років. Її донька каже, що хоче бути схожою на свою матір. Від початку війни @ukrainianrailways евакуаційними поїздами перевезла понад 3,5 мільйона людей та доставила сотні тисяч тонн гуманітарних вантажів.
Як зупинити війну
Переглянути цей допис в Instagram
Ще одна безсонна ніч. Я шукала і читала англомовні публікації про те, як зупинити війну. І знаєте що. Найкраще і єдине рішення — не розпочинати її. Це ідея моїх малюнків. Щоб донести ці військові записки до всіх поколінь.
На малюнку: 29 березня близько 08:45 російська ракета влучила в дев’ятиповерхову адміністративну будівлю облдержадміністрації в Миколаєві.
На 2 квітня повідомлялося щонайменше про 36 загиблих.
Настя та її друзі
Переглянути цей допис в Instagram
По дорозі з собачого притулку машину, в якій були Настя та її двоє друзів, розстріляли окупанти. Життя Анастасії Яланської обірвалося на 10 день війни — 4 березня в Бучі. Тоді дівчина разом із двома друзями, Сергієм Устименком та Максимом Кузьменком, поверталися з собачого притулку, куди завозили корм.
Мілена
Переглянути цей допис в Instagram
У Маріуполі російський окупант вистрілив в обличчя 11-річній дівчинці. Куля пройшла через щелепу і травмувала корінь язика. Наразі Мілена Уралова разом із мамою перебуває в лікарні та йде на поправку, проте ще дуже знервована і боїться кожного звуку. Мілена мріяла стати професійною гімнасткою. Інтерв’ю з мамою Мілени ви можете знайти на каналі CNN.
Якщо дитина загубилася
Переглянути цей допис в Instagram
Від самого початку війни ми зустрічаємо історії, коли діти залишаються одні. Що робити, якщо дитина загубилася або знайшлася і ви хочете тимчасово дати їй притулок? Офіс Президента України спільно з ЮНІСЕФ та Мінсоцполітики створили чат-бот для телеграму: @dytyna_ne_sama_bot
З яким можна зв’язатися, в тому числі з-за кордону.
Гаряча лінія для дзвінків:
Київстар
+380675679845
+380969905450
Lifecell
+380636614252
+380633994592
Vodafone
+380953271521
В’язень Бухенвальда Борис Романченко
Переглянути цей допис в Instagram
Історик Єнс-Крістіан Вагнер опублікував на своїй сторінці у Твіттері повідомлення про загибель унаслідок бомбардування в Харкові 96-річного Бориса Романченка. Борис Романченко був в’язнем фашистських концтаборів і пережив Бухенвальд, Пенемюнде, Дора-Міттельбау і Берген-Бельзен, але його вбила російська ракета у його власній квартирі.
Після влучання в квартирі залишилися тільки його кістки та попіл. У 2012 році Борис Романченко під час святкування річниці визволення концтабору Бухенвальд прочитав клятву Бухенвальда: «створити новий світ, де панують мир і свобода».
Ірпінь
Переглянути цей допис в Instagram
6 березня від мінометних обстрілів під Ірпенем, так і не дійшовши до евакуаційних автобусів, загинула ціла сім’я. Батько родини Сергій Перебийніс дізнався про трагедію, упізнавши речі рідних на фотографіях в мережі. Вони загинули, коли окупанти почали мінометний обстріл 122-міліметровими мінами. З ними помер 26-річний волонтер, що допомагав нести валізу. Повне інтерв’ю з батьком опубліковане в The New York Times. В 2014 сім‘ї Перебийніс уже доводилось втікати з Донецька, що був окупований російськими солдатами. Вони переїхали в Ірпінь, щоб почати нове життя…
Будинок престарілих у Кремінній
Переглянути цей допис в Instagram
З короткою доповіддю виступив голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай. 11 березня російські окупанти обстріляли з танка будинок престарілих у Кремінній. Поставили перед будинком танк і почали стріляти. Ті, хто дожив до старості в цьому будинку, 56 людей, загинули на місці. 15 людей, які вижили, були викрадені окупантами та вивезені на окуповані території. Жодна душа, відібрана в нас вбивцями та бандитами, не буде забута. Ми плачемо за тих, хто був змушений страждати без жодної причини. Такі масові вбивства та жахливі злочини неможливо пояснити.
Чи родичі живі і в безпеці?
Переглянути цей допис в Instagram
Хочу присвятити цю маленьку замальовку всім тим, хто починає кожний день із перевіркою, чи їхні родичі й друзі досі живі та в безпеці, і чи їхні будинки стоять.
Гостомель
Переглянути цей допис в Instagram
Саша втратила руку, коли разом із вітчимом та матір’ю потрапила під обстріл, коли сім’я намагалася виїхати з Гостомеля. Її біологічний батько сказав: «Саша не жертва. Саша — герой. Вона для мене символ. Їй вдалося вижити, вистачило енергії, вистачило сил. Дякую також за ваші молитви. […] Дитина виросте і почне шукати інформацію про себе. Вона почне читати про події цього часу. Їй буде важко». Давайте спробуємо зробити цей світ щасливішим місцем для дітей та їхнього майбутнього.
Чернігів
Переглянути цей допис в Instagram
У Чернігові внаслідок авіаудару загинула сім’я з 5 чоловік. 17 березня 2022 р. Жодна родина не буде забута.
Драмтеатр у Маріуполі
Переглянути цей допис в Instagram
Удень 16 березня російська авіація скинула надпотужну бомбу на драматичний театр у центрі Маріуполя. Там перебувало близько тисячі жителів, які використовували його як бомбосховище. На супутникових знімках чітко видно, що спереду та ззаду будівлі були зроблені великі білі таблички великими літерами «ДІТИ» для пілотів авіації, щоб уникнути цього місця. Є вцілілі. Кількість постраждалих поки не повідомляється.
Станом на 25 березня 2022 р. повідомлено про щонайменше 300 загиблих.
Макарів
Переглянути цей допис в Instagram
28 лютого 2022 року поблизу села Макарів російська бойова машина розстріляла з 30-мм гармати бордовий Daewoo Lanos. У тій машині була літня пара… З початку війни навіть важко порахувати кількість цивільних машин, які були розстріляні російськими солдатами. У цих автомобілях були невинні люди, серед яких сім’ї, діти, волонтери, медичні працівники, журналісти тощо.
Черга за хлібом
Переглянути цей допис в Instagram
Російські солдати розстрілювали мирних людей, які чекали на хліб. 10 загинули на місці. Чернігів. 16 березня 2022 р.
Вагітна жінка у Маріуполі
Переглянути цей допис в Instagram
Учора, 14.03.22, з’явилася інформація про смерть вагітної жінки в Маріуполі, після того як ракета влучила в пологовий будинок. У неї відкол правого стегна, кесарів розтин не рятує дитину… Я хотіла би присвятити цей малюнок цій матері та іншим жінкам, які постраждали від жахливих злочинів російських злочинців та їхніх прихильників. Ця війна не має ні гідності, ні причини, ні милосердя. Це просто сліпа лють і геноцид усіх українців. Дуже боляче дивитися на середньовічне варварство в двадцять першому столітті в центрі Європейського континенту…
Малюнки Ольги Вілсон не лише показують трагедію війни, її страшні події. Це і подяка нашим захисникам, медперсоналу, волонтерам, ДСНС, залізничникам, евакуаторам, водіям та залізничникам, куховарам… Усім, хто тримає і тримається в цей надзвичайно важкий та сумний час.
Подяка всім, хто тримає і тримається
Переглянути цей допис в Instagram
Невимовна вдячність і пошана нашим захисникам. Воїнам та добровольцям, медперсоналу, волонтерам, ДСНС, евакуаторам, водіям та залізничникам, кухарям. Всім хто тримає і тримається в цей надзвичайно важкий та сумний час.
Її малюнки також дають надію, в них авторка мріє про наше майбутнє: про квітучу, щасливу, горду, кохану, рідну, сильну, об’єднану, сучасну, чарівну, незалежну, захищену Україну!
Андрій Хливнюк
Переглянути цей допис в Instagram
Ми можемо підтримувати один одного і розповсюджувати інформацію та почуття за допомогою мистецтва. Мене дуже надихнув Андрій Хливнюк, який просто під час вахти заспівав «Ой у полі червона калина», а мінус до співу створив музикант із Південної Африки… Наша творчість спокійно і вдало може синтезуватися зі світовою. І в цьому наш карт-бланш.
Квітуча Україна
Переглянути цей допис в Instagram
Тільки такою я хочу бачити нашу Україну — квітучу, щасливу, горду, кохану, рідну, сильну, об’єднану, сучасну, чарівну, незалежну, захищену!
Дякую!
Переглянути цей допис в Instagram
Дякую всім, хто продовжує нести світло, добро і людяність у своїх серцях.
Дякую за кожне добре слово і світлу думку.
Дякую за вашу роботу.
Дякую за те, що ми разом, дякую всьому світу за світлих і добрих людей.
Дякую за усвідомлення справжніх цінностей. Дякую, що продовжуєш бути сильним.
Дякую всім, хто продовжує допомагати своїм друзям чи незнайомцям.
Дякую всім, хто продовжує піклуватися і захищати, незважаючи ні на що.
Ти неймовірний!
Дякую!
фінансово.
Щиро дякуємо!
