Старозавітний гімн любові — книгу Пісня Пісень — можна трактувати з різних підходів. Чоловік і жінка, Бог і Вибраний народ, Бог і людська душа… Чи Христос і Церква, як в Орігена. Але в усіх цих підходах незмінно йдеться про любов. В усій її багатогранності.
От і Оріген у своїй «Бесіді на Пісню Пісень» стих за стихом відкриває різні сторони любові між Христом і Церквою. У характерній манері він алегорично трактує події та дійових осіб. Молодий — це Христос. Друзі молодого — ангели. Подруги молодої — душі, які Христу вірні, однак недосконало. А молода являє собою ті душі, які єднаються з Ним довершено.
«Церковні душі», як називає їх автор. «Отож, якщо ти церковна душа, ти краща за інші душі: якщо ж ти не краща, то ти не церковна душа». Комусь ці слова можуть видатися далекими від християнської чесноти скромності. Хтось може побачити в них «фарисейське самохвальство». І, знецінюючи себе, легко впаде у знецінення Божої благодаті.
Самі по собі ми, звісно, ніщо — земля і порох. Зате любов Того, Хто життя за нас віддав, зійшов до аду і на третій день воскрес, робить нас кращими за тих, хто від цієї любові закрився. «Наречена, якщо віддаляється від Нареченого, не прекрасна: вона красива лиш тоді, коли єднається зі Словом Божим» (Оріген).
«Скажи мені, о ти, що його моє серце любить, де ти пасеш (твою отару), де ти розташовуєш її опівдні, щоб я безцільно не блукала коло отар твоїх друзів» (1,7) — звертається молода у Пісні Пісень, а хор їй відповідає: «Якщо не знаєш, о найкраща між жінками, то йди слідом за чередою й паси твої козлята коло шатер пастуших» (1, 8).
Не знаєш чого? І Оріген пояснює, що потрібно знати душі, яка насправді християнська. «Або ти знаєш саму себе, знаєш, що ти наречена Царя, і прекрасна, і Мною зроблена прекрасною, адже Я появив собі славну Церкву без плями чи порока (Еф 5, 27); або знай, що якщо ти не пізнаєш себе і не усвідомиш своєї гідності, то зазнаєш наступного… Якщо не пізнаєш самої себе, о найкраща між жінками, то йди слідом за чередою і паси — не отари овець і агнців, а козлят твоїх». Тих, яких на Страшному чуді Христос поставить ліворуч себе.
Ще Оріген у своїй «Бесіді» говорить про впорядкованість любові. На першому місці — любов до Бога. Потім — любов до ближнього, якого потрібно любити як самого себе. Потім — до ворогів, бо коли ми просто любимо їх і не бажаємо їм зла, то вже робимо щось надзвичайне. Про любов до самого себе Оріген не говорить явно, але вона є запорукою любові до ближнього і випливає з Божої любові.
Якщо ми усвідомимо Божу любов як дар, незаслужено даний нашій чорній від гріхів, але гарній у покаянні душі (пор. Пп 1, 5), то зрозуміємо всю її цінність в очах Божих. Не для самовеличання, а задля ще більшої любові, до якої запрошує її Наречений. Для любові, вилитої у прославі Йому, щоби Він міг сказати: «Дай глянути на твоє личко, дай голос твій почути! Бо голос твій солодкий, і личко твоє принадне» (Пп 2, 14).
фінансово.
Щиро дякуємо!
