Відпущення гріхів «у разі загрози смерті». Відповідь із Ватикану для України

Олександр Язловецький, єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії, звернувся із запитанням до Апостольського Престолу: як священникам РКЦ в Україні бути з уділенням таїнств, коли у нас спалахнула війна — а стільки людей невінчаних, у бій нерідко йдуть несповіданими, їхні ситуації канонічно неврегульовані…

Церква має певний виняток для таких екстремальних ситуацій: розрішення дозволяється без повної підготовки в разі загрози смерті. Але як саме це має відбуватися і що саме це означає в наших конкретних умовах? Єпископ наполегливо просив Ватикан про відповідь, і нарешті вона прийшла.

Лист за підписом Великого пенітенціарія кардинала Мауро П’яченци (надісланий через секретаріат Апостольської пенітенціарії, польською мовою) датований 13‑м квітня 2022 р.

У ньому, зокрема, зазначається, що сповідь також і під час війни уділяється згідно з загальними правилами «Обряду покаяння».

Індивідуальна сповідь залишається основним способом уділення цього таїнства, відповідно до кан. 960 Кодексу канонічного права, тоді як загальне розрішення, без попередньої індивідуальної сповіді, може бути уділене в разі безпосередньої загрози смерті — коли бракує часу на вислухання індивідуальних сповідей (кан. 961 пар. 1) або ж з’являється поважна доконечність (кан. 961 пар. 1, 2), і для дійсності таїнства тут потрібне votum sacramenti кожного окремого учасника, тобто його щире бажання визнати найближчим часом тяжкі гріхи, в яких він досі не міг висповідатися (пор. кан. 962 пар. 1).

Апостольська пенітенціарія вважає: особливо в місцях, найтяжче вражених воєнними діями, і доки там не припиняться бої, можна з повною впевненістю говорити про можливість застосування канонів 960 і 961, параграфи 1‑2.

Якщо з’явиться раптова потреба уділити сакраментальне розрішення кільком вірним разом, священник має обов’язок по змозі повідомити про це місцевого єпископа, або ж, якщо не має такої можливості, поінформувати його про це якомога швидше (Ordo Paenitentiae 32).

Саме правлячий єпископ місця, на території його церковної території та залежно від рівня загрози воєнних дій, володіє правом визначати такі випадки серйозної доконечності, коли канонічне право дозволяє уділяти загальне розрішення: наприклад, у шпиталях, де госпіталізованим вірним загрожує небезпека смерті.

«Там, де окремі вірні перебувають у болісній неможливості отримати сакраментальне розрішення, належить пам’ятати, що досконалий жаль, який випливає з любові до Бога, Котрого люблять понад усе, виражений у щирому проханні про пробачення (такому, що його пенітент у цей момент спроможний висловити) і який супроводжується votum confessionis, тобто чітким рішенням якомога швидше приступити до сакраментальної сповіді, приносить прощення гріхів, навіть смертельних (пор. ККП 1452)», — нагадує лист Апостольської пенітенціарії.

Документ завершується нагадуванням, що Церква черпає і роздає благодаті силою спілкування святих, завдяки Пресвятій Жертві, що звершується священниками «навіть без участі люду». Верховний пенітенціарій бажає «щедрої благодаті примирення і спасіння» за заступництвом Діви Марії, Матері Церкви і Цариці Миру, та св. Йосифа, Опікуна.