Божий засіб від нашого егоїзму

Євхаристія — це Божий засіб від нашого егоїзму.

«Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде» (1 Кор 11, 26).

Є дві важливі речі про Ісуса, про які ми дізнаємося з розповіді про помноження хліба у Євангелії від Луки.

По-перше, Ісус насправді щедрий. Він бере на себе ініціативу, щоб відкрити і представити своїм слухачам Боже Царство — «говорив їм про Царство Боже». Він зробив перший крок до того, щоби зцілити всіх хворих — «оздоровляв тих, що потребували того». Зрештою, Він відмовився відіслати натовп, натомість вирішивши нагодувати й наситити п’ять тисяч людей — «усі їли до наситу».

По-друге, Ісус не марнотратний. Щедро давши людям хліб і рибу, Він збирає та вимірює залишки — «зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів». Святий Йоан пояснює, чому Ісус так зробив: «Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: “Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало”» (Йн 6, 12).

Ісус не хоче, щоби те, що Він нам дав, було втрачене; Він хоче, щоб воно було добре використане для тієї мети, яку Він перед нами поставив.

Це чудо помноження хлібів — передвісник Пресвятої Євхаристії, апогею Христової щедрості до нас. Саме у Євхаристії Ісус пропонує нам у дар себе самого у втіленні та повноті: Тіло і Кров, Душу і Божественність. Лише у Євхаристії Він знову представляє через сакраментальні знаки свою жертву на Голготі з усією її животворною силою. Саме в Євхаристії Він пропонує нам усі свої благодаті. Сьогодні немає більшого виразу щедрості Ісуса до нас, аніж Євхаристія.

Ісус демонструє висоту своєї щедрості до нас, віддаючи себе нам у Євхаристії у найболючішу хвилину свого життя: «Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб і, віддавши подяку, розламав і сказав: “Це Моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на Мій спомин”. Так само й чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на Мій спомин”. Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки Він не прийде» (1 Кор 11, 23-26). Ніщо не може завадити Йому бути щедрим до нас, віддати себе нам, навіть Його неминучі страждання та смерть.

Ісус також не хоче, щоби ми втратили будь-яку благодать, яку Він дає нам у Євхаристії. Він хоче, щоб ми використовували ці благодаті, щоб засвідчити Його власну щедру любов до нас, до самого кінця нашого життя. Даючи нам себе у Євхаристії, Ісус вимагає, щоб ми також були щедрими, використовуючи ці благодаті заради Нього до самого кінця, так само, як і Він був щедрий в усьому заради нас. Ось чому ми покликані та благодатні у цьому Таїнстві: «Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами» (1 Пт 2, 21).

Хай би що ми робили — чи ми молимося, чи служимо іншим, чи виконуємо свої щоденні обов’язки, чи любимо і прощаємо інших, говоримо правду, каємося у своїх гріхах, боремося зі спокусами, протидіємо злу в собі та у світі, терпимо страждання та біль тощо, — ми повинні робити це зі справжнім щедрим духом і заради Христа. Кожна благодать від Євхаристії дається нам для певної мети, визначеної Богом: жити для Христа і поширювати Його царство світла у цьому лихому світі. Ми маємо доступ до цієї благодаті для щедрого життя лише тому, що Бог «вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина» (Кол 1, 13). Ми намарно розтрачуємо Його благодаті, коли використовуємо їх не так, як Він хоче.

Один із очевидних прикладів розтрати Божої благодаті сьогодні — це зростання позитивного сприйняття, пропагування та вшанування гомосексуалізму, навіть усередині Церкви. У червні, місяці, традиційно присвяченому великодушній та жертовній любові Пресвятого Серця Ісуса, по всьому світу проводяться гей-паради. Чому ми звикаємо святкувати гріх? Чому ми зараз називаємо зло добром? Як можна стверджувати, що ми повинні пишатися тим, що, як ми знаємо, суперечить як Божественному Одкровенню, так і людській природі? Чому в Церкві часом панує оглушлива тиша, а подекуди навіть і мовчазне схвалення?

Перша причина полягає у тому, що ми теж потрапили у течію нестримного егоїзму нашого часу. Цей егоїзм проявляється у винятковому зосередженні на тому, що ми можемо отримати зараз для себе. Його фокус зосереджений на тому, щоби почуватися добре за будь-яку ціну, навіть якщо наша совість порушена. Егоїзм шукає дозволу робити свою справу незалежно від вимог Бога чи того, чого справді потребують інші. Він боїться показувати правду через страх не подобатися іншим або викликати у них гнів.

Друга і найважливіша причина полягає в тому, що ми просто забули про силу сакраментальної благодаті для справжньої людської сексуальності. Християнська сексуальність вимагає великої щедрості з нашого боку, тому що це участь у щедрій, безкорисливій і життєдайній любові Христа заради нас: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї» (Еф 5, 25). Завдяки нашому тілесному єднанню з Христом у Євхаристії ми також можемо вільно і повністю дарувати себе іншим заради Нього.

З’єднуючись із нашим Євхаристійним Господом, ми відчуваємо Його щедру любов до нас і беремо участь у ній. Ми усвідомлюємо, що немає меж Його милосердя до душ, особливо до тих, що страждають від внутрішньо невпорядкованих схильностей. Ми відчуваємо силу Його дорогоцінної Крові, що здатна очистити нас від усіх гріхів і принести нам внутрішню свободу та оновлену надію.

Наше єднання з Його Тілом у Євхаристії зміцнює нас у вірності в майбутній боротьбі. Наше спілкування з Ним дозволяє нам ділитися Його власною мужністю та наполегливістю, щоб ми ніколи не опускали рук у боротьбі з гріховними схильностями. З Євхаристією, нашим даним Богом засобом і протиотрутою від егоїзму, ми знаємо, що врешті-решт ми обов’язково переможемо, якщо тільки «благодаті Божої не приймаємо марно» (2 Кор 6, 1).

Лише душі, насправді щедрі у всьому заради Христа, увійдуть у Його царство світла. У Судний день ми будемо стояти перед Ним і давати звіт за всі благодаті від кожного Таїнства, що ми отримали через Його щедрість до нас. Чому ми повинні звітувати? Бо Ісус завжди щедрий, але не марнотратний.

Згадаймо Його слова до нас: «Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають» (Лк 12, 48). У Євхаристії ми, католики, є привілейованими одержувачами дивовижного дару самого Христа по цей бік неба. Від нас очікують набагато більше. Ми не можемо просто зливатися з натовпом. Ми також не можемо дозволити, щоб егоїстичне царство темряви взяло над нами гору попри те, що ми отримуємо євхаристійні благодаті царства світла.

Звернімося до Матері Марії, «повної благодаті», яка щедро використала цю благодать до кінця, свідчивши про Христа, навіть якщо це означало стояти біля підніжжя хреста на Голготі. Нехай Вона допоможе нам щедро використовувати кожну благодать кожної Євхаристії заради Христа, не розтрачуючи їх. Якщо ми будемо робити це протягом кожного дня нашого життя, то одного дня з’єднаємося з Ним у Його власному славному царстві світла.

Переклад CREDO за: о. Ннамді Монеме OMV, Catholic Exchange