Через два роки після того, як Ватикан оприлюднив Путівник про те, як єпископи, релігійні настоятелі та канонічні юристи повинні розглядати звинувачення у ймовірних сексуальних злочинах проти неповнолітніх із боку священнослужителів, Дикастерія доктрини віри опублікувала оновлення до нього.
Як пише Crux, видання версії 2.0 «Путівника щодо деяких процедурних пунктів у розслідуванні випадків сексуальних зловживань проти неповнолітніх, скоєних представниками духовенства» було необхідне зокрема через оприлюднення Папою Франциском нового розділу Кодексу канонічного права, що стосується злочинів і покарань у Церкві.
«Книга VI: Штрафні санкції в Церкві» набула чинності 8 грудня і стала результатом майже двох десятиліть роботи над оновленням, доповненням, уточненням та розширенням переліку злочинів кодексу та положень, доступних для покарання винних. Відповідно, Путівник був оновлений з метою включення до нього посилань на переглянуті канони.
У заяві, оприлюдненій Дикастерією 27 червня, зазначено, що текст «не має сили закону», але «покликаний задовольнити зростаючу потребу в знаннях» про процедури, яких слід дотримуватися під час висунення звинувачень у зловживаннях. Оновлений текст також включає внесок «академічних центрів і досліджень у цій галузі, проведених за останні два роки», а також пропозиції тих, хто працює з жертвами насильства.
Однак, за винятком нових номерів для багатьох канонів і зміни всіх посилань із «Конгрегації віровчення» на «Дикастерію» — відповідно до папської реформи Римської курії — більшість змін передбачають лише дещо інші формулювання.
Коли Путівник був опублікований у 2020 році, він містив такі слова: «Анонімність джерела не повинна автоматично призводити до того, що звіт вважатиметься неправдивим». Оновлені інструкції розширили цей рядок таким чином: «Анонімність джерела не повинна автоматично призводити до того, що звіт вважатиметься неправдивим, особливо якщо він супроводжується документацією, яка підтверджує ймовірність правопорушення».
Відображаючи оновлені «Норми щодо правопорушень, зарезервованих за Конгрегацією віровчення», у переглянутому Путівнику зазначено, що послуги адвоката для обвинуваченого відтепер вважатимуться не просто доцільними, а обов’язковими. Обвинувачений може вибрати адвоката сам, або ж скористатися послугами призначеного йому.