Кожний католик повинен у Великодній період причаститися. Такий обов’язок на нас накладає третя церковна заповідь. А що зі сповіддю?
Що про це говорять заповіді, а що — досвідчені сповідники?
«Принаймні раз на рік приступити до Таїнства сповіді» — так каже друга церковна заповідь. А третя — «Принаймні раз на рік, у Великодній період, прийняти Святе Причастя». З таким формулюванням не в одній голові зринає запитання: то як часто треба сповідатися?
Важкий гріх: висповідатись якнайшвидше
Якщо на нашому сумлінні тяжіє смертельний гріх, то справа проста: виповідати його потрібно не відкладаючи. «Важкий гріх відділяє від Божої благодаті. Тоді неможливо уповні брати участь у Святій Месі. Отож сповідь є доконечна», — нагадує о. Пьотр Йордан Слівінський, один із засновників Школи для сповідників у Кракові.
Церква, однак, заохочує сповідатися не тільки зі смертельних гріхів. Це підтверджує вже сама заповідь, яка велить сповідатися щонайменше раз на рік, незалежно від того, що ми маємо на сумлінні. Так, легкі гріхи змиває Святе Причастя, але Таїнство покаяння і примирення також є джерелом численних благодатей.
Визнавання щоденних провин (легких гріхів) не становить суворої вимоги; тим не менше, Церква його гаряче радить. Справді бо, регулярна сповідь із легких гріхів допомагає нам формувати совість, боротися з поганими схильностями, піддаватися лікувальній силі Христа і жити за Духом (ККЦ 1458).
Багато святих не скоювали смертельних гріхів десятками років або й навіть узагалі ніколи в житті, але сповідалися часто.
Щомісячна сповідь?
В інтернет-дискусії одна користувачка написала: «Не уявляю прогресу в духовному розвиткові при сповідях раз на рік. За такої частоти (я пробувала) втрачаєш чутливість до легких гріхів і перестаєш бачити потребу праці над собою. А окрім усього, то ще й над головою зростає німб, який із плином часу стає таким прекрасним, аж його шкода знищити».
«Коли ми сповідаємося регулярно і достатньо часто, нам легше провести іспит совісті, вистояти в добрих рішеннях та уникнути нагоди до гріха», — каже о. Слівінський. Прийнято вважати, що стандартом для людей віруючих (тобто практикуючих) є щомісячна сповідь, — зауважує Кармен Лопес Мартін з Opus Dei.
Але все залежить від того, як високо ми поставили планку в духовному житті. «Багато людей сповідаються частіше. І таки мають з чого!» — каже Лопес Мартін. Якщо хтось серйозно сприймає Господа Бога і бореться за святість, то знаходить щоразу більше полів для боротьби.
Сповідь щодва тижні?
Католицькі священники, ченці й черниці зазвичай сповідаються раз на два тижні. Чи ця пропорція добра також і для мирян, які хочуть провадити добре духовне життя? Кармен Лопес Мартін тверезо зауважує, що якщо ми плануємо сповідатися раз на місяць, то часто буває, що на практиці це вдається зробити добре якщо раз на півтора місяці; якщо плануємо раз на два тижні — сповідаємося найчастіше раз на три, і так далі. Тому, про всяк випадок, варто визначити собі частіший ритм.
На думку о. Слівінського, частотність сповідей найкраще усталити зі священником у конфесіоналі. Варто мати постійного сповідника, який знає наші проблеми та життєву ситуацію.
Обоє моїх співрозмовників підкреслюють, що значно важливішим за «як часто?» є запитання «як?». «Нічому не служить бездумне сповідання, механічне повторення списку гріхів», — зауважує Лопес Мартін. Доросла людина не повинна робити іспиту совісті на підставі молитовника, отриманого на Перше Причастя.
Надто часто ходжу до сповіді?
Чи може сповідь бути надто частою? Отець Слівінський не узагальнює. «Якщо, наприклад, хтось бореться з регулярно скоюваним важким гріхом, то він може потребувати Таїнства сповіді частіше за інших».
«Якби хтось сповідався щодня з повсякденних гріхів, то це би могло означати якусь хворобу: надмірну скрупульозність або нерозуміння суті сповіді, — оцінює Лопес Мартін. — Якщо таких проблем нема, то доки не з’явиться рутина і є щирий жаль та прагнення виправитися, ніколи не буде занадто часто. Людина щаслива і радісна тоді, коли часто відчуває Боже милосердя».
Переклад CREDO за: Йоанна Операч, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
