Слово «розсудливість» у наші дні набуло певної недоброї слави.
Старе застереження: «Нехай совість буде вашим провідником» поступилося місцем новому кредо: «Йди за імпульсом!» Якщо ви відчуваєте, що вам потрібно щось зробити, — йдіть і робіть це! Не дозволяйте обмежити себе веліннями розуму! Такою є персональна філософія, якщо можна її так назвати, багатьох наших сучасників. Одним із доказів цього є невимушене ставлення до укладання та розірвання шлюбів, яке дедалі більше зростає.
Нехтуючи будь-якою відповідальністю перед Богом чи дітьми, чоловіки та жінки проходять через судові процеси з розірвання шлюбу, переходячи від одного захоплення до іншого. Їхній розум був розвінчаний на користь емоцій. Розсудлива людина — не раб емоцій; але вона й не є надмірно боязкою чи обережною. Чеснота розсудливості — це просто звичка діяти згідно з принципами розуму. Розсудлива поведінка — це раціональна поведінка, на відміну від імпульсивної поведінки. Розсудлива людина зважує наслідки своїх дій — для себе та для інших, — перш ніж щось вирішити. Вона діє не на підставі того, що їй хочеться робити, а в світлі того, що, враховуючи всі обставини, вона повинна робити.
Тіціан, «Алегорія розсудливості». Напис угорі означає: «Виходячи з минулого, людина діє розсудливо в сьогоденні, щоб не зашкодити майбутньому»
Розсудливість — це ознака справжньої зрілості. Людині, яка «ніколи не дорослішає», бракує розсудливості. Розсудливість може бути як природною, так і надприродною чеснотою. Природна розсудливість зосереджена головно на питаннях тимчасового. Ви практикуєте її, коли замикаєте двері на ніч, щоб убезпечитися від злодіїв, або своєчасно сплачуєте рахунки. Природна розсудливість — це набута чеснота. Вона набувається через досвід: наш власний досвід і досвід інших. Особливо ефективно ми вчимося на власних помилках. Зробивши якусь дурницю, яка призвела до поганих наслідків, ми надалі будемо обережнішими (якщо розумні), щоб не повторити цю саму дурницю.
Надприродна розсудливість була влита в нашу душу благодаттю хрещення — разом з іншими кардинальними чеснотами: справедливості, сили духу та поміркованості. Всі інші моральні чесноти залежать від розсудливості, справедливості, сили духу та поміркованості. Без цих чотирьох неможливо хоч трохи досконало практикувати будь-яку іншу чесноту.
Надприродна розсудливість — це дана Богом здатність розрізняти те, що є правильним, а що неправильним у моральному сенсі, а також бачити різницю між добрим і кращим. Якщо ви оплачуєте рахунки, щоби зберегти свій кредит, то дотримуєтеся природної розсудливості. Якщо ви робите це з міркувань сумління, ви практикуєте надприродну розсудливість. Якщо одружений чоловік каже собі: «Мені потрібно припинити фліртувати з цією дівчиною, інакше я можу зашкодити своїй репутації», — він природно розсудливий. Якщо він скаже: «Я повинен припинити фліртувати з цією дівчиною, інакше я ризикую вчинити гріх перелюбу», він буде надприродно розсудливим.
Здається очевидним, що розсудливість — і природна, і надприродна — є чеснотою, яку потрібно високо цінувати. Іноді нам буде нелегко визначити, чи була наша розсудливість у конкретному випадку природною, чи надприродною, оскільки нам часто важко збагнути, були наші мотиви земними чи потойбічними. Але не варто хвилюватися. Якщо у нас є природна розсудливість, на яку можна спиратися, — надприродній розсудливості буде набагато легше діяти. Благодать діє найефективніше, коли вона підкріплена природною добротою, — це богословська аксіома.
Певно, мало кому спадає на думку просити Бога у молитвах про зростання розсудливості. Проте лише від Бога може прийти зростання надприродної розсудливості. Зважаючи на те, що наше щастя, як тут, так і в майбутньому, дуже сильно залежить від розсудливості, було би вкрай необачно пропускати це прохання в наших щоденних молитвах.
Переклад CREDO за: о. Лео Дж. Тресе, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
