Україна

Нічне чування у Браїлові: Чуваємо не тільки ми — чувають ЗСУ, чуває вся наша країна

Czytać po polsku

08 Серпня 2022, 12:44 1692 Ігор Богомолов

 

У браїлівському санктуарії Ісуса Назарянського на Вінниччині 6-7 серпня відбулося вже ХХ дієцезіяльне нічне чування. Цьогоріч його тема — «Мир вам …»

Місцеві парафіяни, які реєстрували паломників, кажуть, що цього разу  їх приїхало більше, ніж в останні роки: понад 400 осіб з 25 парафій з усієї України. 

 

 

«З нашої парафії в Віньківцях, — сказала п. Антоніна Юзвишена, — нас приїхало семеро. Ми приїжджаємо сюди щороку, а тепер, коли в країні війна — не могли не приїхати тим більше. Адже в кого, як не в Бога шукати нам порятунку? Мені особисто це довелось відчути: в мене донька живе у Вишгороді, під Києвом. Коли там було небезпечно вона з двома дітьми — моїми внуками — переїхала до мене. Тепер вони повернулись, але небезпека нікуди не ділась: у небезпеці вся країна. Тому я і приїхала сюди, щоб молитись за мир, щоб ця війна скоріше закінчилась». 

«Я приїхала сюди вже дванадцятий раз, — каже п. Марія Садловська, — і тут я відчуваю особливу Божу благодать. Кожного разу, коли буваю тут, здається, що потрапляю в рай, що всі проблеми, всі клопоти кудись втікають. Кожного року я чекаю цього відпусту, щоб сюди приїхати. Я, можна сказати, цим живу. Коли наближається ця дата — починаю організовувати людей, шукати транспорт. В цьому році це було зробити складніше, важко і з грішми. Але, якщо людина хоче — знайде можливість у будь-якій ситуації». 

 

 

Серед віньківецьких паломників була сестра-монахиня Галина Стерніцька PDDM, яка народилась у виросла у Віньківцях, а тепер перебуває в монастирі в Ченстохові. «Тут я особливо відчуваю близькість Бога. Тому кожного літа намагаюсь брати щорічні канікули саме в серпні, щоб мати можливість сюди приїхати,  —сказала вона. — Мені є за що молитися, але тепер найбільше хочу молитися за мир і за навернення: наше і наших ворогів». 

«Слова “Мир вам …” важливі для нас не тільки тому, що ми прагнемо закінчення війни, але й тому, що тут ми можемо отримати той мир, якого не дає світ», — сказав вітаючи паломників, настоятель браїлівської парафії о. Юзеф Кшишиха MS.  Він також нагадав, що початок чування в нинішньому році припав на першу суботу місяця — день, в який Матір Божа, коли явилась у Фатімі, просила молитись за навернення Росії, що тепер особливо актуально для нас. 

 

 

«Радіємо, коли ми бачимо людей, які приходять до храму. Багато людей нині захищають Україну. Але є люди, які байдужі і до Бога, і до того, що відбувається в Україні», — сказав отець-настоятель. Він пригадав епізод зі Старого Завіту, коли Авраам просив у Бога не знищувати Содом і Гомору, заради праведників, які там знаходяться, і закликав пам’ятати, що «ми повинні бути в десятці праведників», завдяки яким Україна може буде врятована, і підтримувати свою країну молитвами, зреченнями, жертвоприношеннями. 

«Мав побоювання, — сказав для CREDO  о. Юзеф  — що люди не зберуться. Адже в країні війна, небезпека, людей обмежує комендантська година. Але люди зібрались, приїхали. А те, що все відбувається не так, як ми задумували (у зв’язку з хворобою на чування не зміг приїхати ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський — Прим. ред.) — мені це говорить, що, мабуть, одних тільки молитов недостатньо. Потрібні і якісь жертвування. Не тільки пожертвувати свій час, свою втому від недосипання, але й свої наміри і з покорою і довірою Богу прийняти обставини, що складаються»

Як і завжди, чування розпочала  спільна молитва Розарію, роздуми до таємниць якої проголосив о. Михайло Трач MS. Далі була відправлена Служба Божа зі свята Преображення, яку очолив настоятель парафії в Буську (Львівська обл.) о. Ян Стахура MS. Серед священників, які співслужили у Месі, був і колишній багаторічний організатор браїлівських нічних чувань о. Павло Каліновський. Проповідь проголосив вікарій парафії в Лановичах (Львівська обл.) о. Іван Дьяків MS. 

«Сьогодні, в цій святині, — сказав він, — ми входимо в це велике Господнє свято. Дуже важливе це слово: Преображення. Господь вибрав декількох зі своїх учнів і вийшов з ними на гору і в їх присутності преобразився. Що значить преобразився? — Показав їм свою славу — славу, яку отримав від свого Отця. Це свято Преображення Господнього говорить нам правду про Ісуса Христа: про те, що Він був Богом і Людиною одночасно. Ісус захотів відкрити свою таємницю учням, яких вибрав: Петру, Йоану та Якову. І це Господнє свято відкриває нам таємницю Бога, щоб ми могли ближче підійти до Нього».

«В Католицькій Церкві, — продовжив проповідник, — є така наука, як догматика, яка збирає всі правдиві твердження нашої віри. І такою фундаментальною істиною нашої віри є те, що Бог — один, що Він — Сотворитель неба і землі, і що Він — незмінний. Запам’ятаймо це: Бог є незмінний, Бог є чимось постійним в нашому житті. Він ніколи не міняється, Він завжди такий самий, Він — вічний: немає ні початку, ні кінця. І хоча наука говорить про незмінність Бога — Бога стає ближчим людині. Бог прагне, щоб людина Його пізнавала. Бог прагне наближуватись до людини. І свідком цього є власне сьогоднішнє свято — Преображення Господнього».

Отець Іван розповів про чотири мозаїки, які знаходяться в храмі на горі Тавор, де відбулось Преображення. На першій зображене Різдво: Бог, який є незмінним, стає людиною. На другій — встановлення Євхаристії: Бог-Творець так хотів з’єднатися з нами, що став для нас поживою. Він прагне нагодувати кожного, хто до Нього наблизиться. Третя мозаїка зображує смерть Ісуса на Хресті, яку Він прийняв заради відкуплення наших гріхів. Четверта мозаїка — Воскресіння: Господь Ісус подолав смерть і показав, що наша смерть — не кінець, а початок нового життя з Ним.

 

 

«Ми часто щось міняємо в нашому житті. По-різному в нас це виходить. І дуже важливо, міняючи щось в своєму житті, пам’ятати те, що говорить сьогоднішнє свято. [ …]Воно говорить, що Ісус був Богом і Людиною, але воно говорить також і правду про нас: що через наше хрещення кожний з нас, людей, стає сином Божим. І щоб не хотіли змінити ми в своєму житті, важливо, щоб ми ніколи не міняли цього твердження, що ми є Божі діти. Щоб ми не хотіли змінити, щоб ми ніколи не змінювали тією правди, ким ми є», — таке побажання висловив священник.  

Учасники Меси звернулись до Небесного  Отця з молитвами за Святішого Отця Франциска, за Україну, за росіян, «щоб вони схаменулися, змінили свої ненависні помисли і відступили від зла», за навернення, швидку перемогу і відбудову нашої країни, за постраждалих і полонених, зцілення фізичних і душевних ран, за померлих і загиблих на війні. 

 

 

Хрест, свічку, квіти, плоди землі, хліб, вино і воду і гостію під час обряду принесення дарів до вівтаря принесли члени родин дружини, діти, батьки, брати і сестри, бабуся і дідусь воїнів-захисників. 

Отець Іван Дьяків проголосив проповідь також і під час св. Меси зі спомину святого Каєтана, яка розпочалась рівно опівночі. Її очолив вікарій парафії св. Михаїла Архангела о. Андрій Рак ОМІ. 

«В цю ніч, сказав він перед початком Служби, чуваємо не тільки ми. Чувають ЗСУ, чуває вся наша країна, тому що є небезпека. Тому молімося за наших воїнів, наших батьків і братів, також і за жінок, які допомагають їм як на передовій, так і в тилу. Молімося за мир, за перемогу, але також і за те, щоб Україна підвелась зі своїх гріхів, служила Богу і не приймала безбожних законів, які пропонує сатана, спокушуючи грантами та іншими фінансовими подачками».

Проголошуючи проповідь, о. Іван розкрив місію Господа Ісуса як Верховного Священника: «Якщо в Ізраїлі в часи Ісуса священство було спадковим, то Ісус встановив своє священство. Він вибрав апостолів простих людей, не зі священницького роду, поділився з ними своєю владою і послав до інших простих людей, щоб вони продовжували Його місію».

 

 

Згадавши, що у 2010 році, який в Католицькій Церкві був проголошений Роком Священства, відкрились скандальні події, що мали місце в Церкві, о. Іван навів слова Папи Франциска про те, що таїнство Священства є особливим, бо без нього не є можливими інші таїнства, і тому диявол бути бити в першу чергу саме по священницькому середовищу, і заохотив молитися за священників, бути їм духовною опорою, а також за нові покликання, щоб молоді хлопці не боялись відгукнутись на те, до чого їх кличе Господь. 

Продовжуючи проповідь о. Іван, звертаючись до проголошеного уривка з Євангелія від Марка (10, 46-52), сказав: «Те, що євангеліст називає сліпого жебрака по імені син Тимея, Вартимей говорить нам, що Ісус знає нас всіх по імені, і знає все про нас, про наші родини. Те, що Ісус сам не підійшов до Вартимея, а сказав покликати його говорить, що Ісус для того, щоб допомогти людям послуговується іншими людьми. І це можуть бути священники, яких Ісус посилає сказати нам, що Він нас кличе. Далі, Вартимей, коли прозрів, не повернувся до старого життя. Він не повернувся на те місце, де жебракував, а пішов за Ісусом. А як часто ми, коли просимо щось у Бога чи це здача ЗНО, чи нова квартира, чи щось інше повертаємось до старого життя, отримавши те, про що просили. Чи маємо ми відвагу піти за Ісусом, а не повертатися до старого життя?»

 

 

Між першою і другою Службою відбувся, як завжди було на браїлівських нічних чуваннях, молебень Хресної Дороги. Але на відміну від попередніх років не по вулицях Браїлова, а навколо храму. Роздуми кожного стояння прочитали місцеві парафіяни Олександр Грабовський і Марія Павлюк. У молитвах стоянь вірні просили про відвагу, щоб брати на себе свій хрест,  про мужність вставати після падінь; молились за воїнів, які були поранені і стали інвалідами, щоб вони не втратили віри в благодать, яка може врятувати Україну, за матерів, які чекають своїх синів, за жінок, які тим чи іншим чином  допомагають нашим захисникам. На закінчення молебня о. Юзеф Кшишиха, який його очолював, сказав: «Подякуймо Богу за наших предків, які передали нам віру, і за наших воїнів, які віддали своє життя за Батьківщину».  Цьогорічна Хресна Дорога справила особливе враження на тих, хто був на браїлівському чуванні вперше.

«Під час Хресної Дороги, каже вчителька з Хмельницького п. Алла Мальована, я побачила наскільки страждання Господа Ісуса відображаються в нашому часі, у війні, яка точиться в нашій країні».

 

 

Пані Алла приїхала у Браїлів з групою педагогів-парафіян храму Христа Царя Всесвіту. Разом з нею приїхала також мати священника Мирослава Матвійчука п. Ванда. «Ми віримо в Ісуса Назарянина, — говорить вона, — віримо, що коли приходити до Нього з вірою, Він вислуховує всі наші прохання, і те, що згідно з Його волею, обов’язково здійсниться. Я не раз переконувалась в цьому, особливо коли приїжджала сюди немічною, а поверталась зціленою». 

«Мене, — говорить вихователька дитячого садочка п. Світлана Волошина, — до глибини душі торкнуло те, те що дари до вівтаря приносили рідні і близькі наших героїв-захисників. Мені це дуже близько: адже в мене зять на фронті. А сюди я приїхала, щоб подякувати Господу за те, що вберіг мою доньку. Вона працює водійкою трамвая у Вінниці. Площу, куди 14 липня влучила ракета, вона проїхала за десять хвилин до вибуху»

Після другої Меси учасники чування оглянули художній фільм «Вірую». Далі — адорація Пресвятих Дарів. Музичний супровід адорації, як і усього чування, робив, як і в минулі роки, збірний гурт: Ольга Матвеєва, Сабіна Матвійчук, Жанна Куртик, Даріна Мальована, Едуард Амонс, Андрій Янковський, Валентин Верещинський і о. Ігор Шклярук.

 

 

«Ми познайомились чотири роки тому на реколекціях, які проводив о. Микола Бистрицький, — розповідає Ольга. — Тоді ж о. Михайло Трач запропонував нам проводити музичний супровід чування. З того часу ми усі — адже ми живемо в різних містах — збираємось тут за три-чотири дні і готуємось, репетируємо. Сподіваємось, робитимемо це і далі»

На завершення адорації о. Юзеф Кшишиха обійшов весь храм і благословив кожного з присутніх Пресвятими Дарами.  

Нічне чування завершив Молебень на честь св. Каєтана та обряд благословення олії, названої його іменем. 

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

чування

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Браїлів
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: