«Російсько-українська війна має відверто цивілізаційний характер. З одного боку, путін і росія стоять по стороні фашизму, імперіалізму, геноциду і беззаконня. З другого боку — Зеленський і Україна, а також їхні найближчі друзі, Сполучені Штати і в Європі Польща й Велика Британія, стоять по стороні демократії, стабільних кордонів, гуманності й легальності. Це буквально вибір між злом і добром. Я погоджуюся з метафорою, що це є боротьба Леніна з Вашингтоном», — каже професор Александр Дж. Мотиль, американський політолог.
Журналіст КАІ поспілкувався з професором із приводу виходу його книжки «Остання зупинка Путіна. Підступна шпигунська розповідь про падіння Росії».
Вальдемар Пясецький, КАІ: У книжці «Putin’s Last Stand» Ви написали про падіння путіна за півтора року до нападу на Україну. Звідки таке провидіння?
Александр Дж. Мотиль: Я говорив про падіння путіна вже з десятиліття, бо скидалось на те, що його фашистська система правління надто крихка за своєю природою і не може вистояти. Рано чи пізно це мало справдитися! Два роки тому, коли я писав книжку, путін вразив мене як щораз більше відірваний від реальності, а тому особливо піддатливий до падіння.
— «Остання зупинка» це приклад політичної фантастики у вигляді «дорожнього роману». Путін нападає на сусідню країну, доводить до внутрішньоросійського вибуху спротиву, втікає з росії, а потім, за взірцем леніна, вирушає через усю Європу в зворотний шлях до Петербурга, щоб повернути собі владу в імперії. Звідки взялась така фабула?
— Почалося з думки, що американський журналіст відвідає росію, яка переживає громадянську війну та розпад імперії. Я хотів, щоб він познайомився з путіним, і мав вигадати, як це станеться. Мені спало на думку, що він міг би наткнутися на путіна в казино у Ніцці, куди той утік. Оскільки путін планує повернутися, я подумав, що він міг би, подібно до леніна, поїхати до Петербурга поїздом… А поїзди це ідеальне місце для інтриг та зіткнення особистостей. Я поставив фабулу на ці рейки.
— Путін справді вважає, що він — другий ленін? Якщо це так, то чому?
— Путін у своїй великоруській манії уже порівнював себе з Олександром Невським та Петром Першим. А стверджуючи, що він — продовжувач радянського союзу, ліквідація якого стала найбільшою трагедією ХХ століття, порівняв себе з леніним і сталіним. Його порівняння — це не особливо тонкий спосіб посилити свою легітимність в очах російського суспільства. На нещастя путіна, він точно увійде в історію як версія Гітлера ХХІ століття — або, якщо матиме щастя, то Брежнєва…
— На грудень 2022-го припадає 100-річчя створення СРСР, який під проводом леніна створила більшовицька росія та її сателіти в Україні, Білорусі, на Закавказзі. Чи путін збирався ушанувати цю річницю псевдо-реконструкцією СРСР, підкоривши Казахстан і Білорусь та організовуючи замах на Україну, з планами швидкої заміни влади після повалення Володимира Зеленського?
— Путін надає величезного значення символічним датам, тож цілком можливе, що він мав сподівання на відродження СРСР цього року. Відомим є його нумерологічне схиблення і віра, що збіги дат впливають на перебіг подій. На Грузію він напав 8 серпня 2008 року — тобто 08.08.08. У своєму виступі від 12 грудня 2012 року (12.12.12) він накреслив плани російської величі. Рішення напасти на Україну було ухвалене 22 лютого — 22.02.22, в нумерологічний День влади. Напевно він сподівався, що швидко введе Україну в російську орбіту, а це посприяє відзначенню сторічного ювілею створення СРСР.
— Однак путінський бліцкріг не вдався. Києва він за три дні не здобув ані Зеленського не змусив покинути Україну. Як Ви вважаєте, чи заява Зеленського, що він залишиться на своєму посту, була вирішальною і надала перебігові подій в Україні нової динаміки?
— Рішення Зеленського залишитись і боротися мала ключове значення для обороноздатності українців та всієї держави, а зрештою для вигнання росіян із північних областей. Як президент, він представляє державу і народ. Якби він утік, це би стало для багатьох сигналом, що захищати Україну і помирати за неї не варто.
— Ви написали у статті в «Los Angeles Times», що Зеленський зростає в «українського Вашингтона». Чому?
— Це довга історія. Вже від початку повернення Україною незалежності я проголошував тезу, що вона потребує власного Джорджа Вашингтона — насправді державотворчої постаті. Українці часто мене запитували, коли ця країна таку людину отримає. І я завжди відповідав, що Вашингтон постає під впливом обставин, конкретних часів, і що український Вашингтон з’явиться, коли з’являться відповідні умови. Саме так сталося з Зеленським. Він міг утекти. Замість цього колишній комік вирішив ризикнути життям і повести людей до перемоги.
— Отож можна будувати паралелі, що ми маємо цивілізаційне зіткнення леніна-путіна з Вашингтоном-Зеленським?
— Російсько-українська війна має відверто цивілізаційний характер. З одного боку, путін і росія стоять по стороні фашизму, імперіалізму, геноциду і беззаконня. З другого боку — Зеленський та Україна, а також їхні найближчі друзі, Сполучені Штати і в Європі Польща й Велика Британія, стоять по стороні демократії, стабільних кордонів, гуманності й легальності. Це буквально вибір між злом і добром. Я погоджуюся з метафорою, що це є боротьба Леніна з Вашингтоном.
— Як Ви оцінюєте ситуацію в Україні після 200 днів війни?
— Україна розпочала вдалий контрнаступ у Харківській, Херсонській, Луганській, Донецькій областях, наочно показуючи, що вона може виграти війну, а росія — безумовно ні. Для російських солдатів, російських еліт, а щораз частіше для народу росії стає зрозумілим, що путін втягнув їх в одну з найбільших в історії стратегічних помилок та одну з найбільших кримінальних війн, у яких росія потребуватиме десятиліть, щоб виборсатися економічно, політично і морально.
— Яка роль Заходу в цій війні, й насамперед — Сполучених Штатів?
— Допомога США, Великої Британії та Польщі була вирішальною для спроможності України вистояти. Далі настав час на вигнання росіян із північних областей і початку контрнаступу, який виглядає вельми вдалим. Україна не змогла би цього зробити без їхньої допомоги.
— Що буде далі? Тривала нищівна російсько-українська війна, яка створює світову економічну кризу? А може, радикальніше розв’язання, що привело би путіна до «останньої зупинки»?
— Вочевидь ніхто не знає, що станеться; але можливість руйнівної громадянської війни в росії та падіння путіна значно зросла внаслідок українського контрнаступу. Щораз імовірнішим стає те, що путін буде змушений покинути посаду в передбачуваному майбутньому. Якщо — і коли — він це зробить, росія опиниться перед лицем смертельної боротьби за владу, яка може відкрити шлях для демократичної опозиції та провістити кінець війни. В будь-якому разі, боротьба за владу приведе також до більших прагнень незалежності з боку неросійських народів і може привести до розпаду російської федерації. Саме такий сценарій представляє моя повість.
І нехай би він якнайхутчіше збувся…
*
Професор Александр Дж. Мотиль — один із найвидатніших американських політологів, радянологів і фахівців з української тематики. Крім цього, він займається питаннями націоналізму, революцій та імперій. Має українське походження. Народився у Нью-Йорку в родині емігрантів зі Львова. Закінчив елітарну єзуїтську Regis Heigh School на Мангетені та історичні студії в Колумбійському університеті (1975); там же здобув титул доктора політичних наук (1984). Викладав в університетах Колумбії, Ліхая та Гарварда. Нині — професор політичних наук у Ратґерському університеті (Ньюарк).