Роздуми над Божим Словом на урочистість Христа, Царя Всесвіту, рік В
Лк 23, 35-43
Того часу насміхалися над Ісусом начальники, кажучи: «Інших спасав, тож нехай спасе і cебе cамого, якщо Він Христос, Божий Обранець!» Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет і казали: «Якщо Ти — Цар юдеїв, спаси cебе!» А був і напис над Ним: «Це — Цар юдеїв».
Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: «Хіба Ти не Христос? Спаси cебе й нас!»
А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: «Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили! Він же нічого поганого не зробив». І додав: «Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє».
А Він сказав йому: «Воістину кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в раю».
Могутність, влада, багатство — саме такі асоціації викликає в нас титул «цар». Але абсолютно інший образ показують нам літургійні читання із сьогоднішньої урочистості Христа Царя. Папа Римський Пій XI встановив це свято 1925 року, відповідаючи на виклики тієї епохи. Коли Гітлер, Сталін і Муссоліні рвалися до влади, Пій XI привернув увагу світу до Ісуса Христа — єдиного, Хто може принести справжній мир. Це не «мир» тоталітарного правителя, який тішиться своєю владою та утискає опозицію. Це мир Царя, який прийняв рішення не себе спасати, а віддати своє життя за нас. Це мир, який Він дарував нам, коли пролив свою кров на Голгофі (Кол 1, 20).
Сьогодні Святе Письмо показує нам Царя, який править із хреста. Христос, як нагадує Послання до колосян, добровільно принизив себе, щоб «в Ньому перебувала вся повнота» (Кол 1,19). Він не піддався на провокацію воїнів, які глузливо кричали: «Якщо Ти — Цар юдеїв, спаси cебе!» (див. Лк 23, 37). Замість цього Ісус почув розбійника, що вмирав поруч із Ним і просив: «Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє» (див. Лк 23, 42).
Ісус Христос руйнує фальшивий стереотип про царський сан, показуючи владу, яка базується на смиренні та любові. У Ньому впливовість і сила реалізуються через самопожертву і милосердя, а керування — через служіння. Господи, навчи нас так сприймати владу, як робив це Ти: для спасіння всіх; у дусі покори та слухняності волі Небесного Отця.
«Господи, нехай прийде Твоє Царство; нехай буде Твоя воля як на небі, так і на землі».
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Як було на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
