Чи справді сучасна наука відкидає всі явища, які Церква та віруючі люди визнають чудесами? Чи можна науково пояснити чудесні зцілення?
Якщо йдеться про ідеологічні причини відкинення чудес, то багато хто виходить із припущення, що сучасна наука має докази, які їх заперечують. Однак зв’язок між наукою та чудами — це не питання наукових даних; воно належить до царини філософії науки, тобто дисципліни, яка визначає, що наука як така має пояснювати. Наука правильно показує те, що належить до природного порядку речей, і не стосується того, що Бог може зробити у винятковій ситуації. «За визначенням, — зазначає апологетка Емі К. Голл, — чудо не відбувається внаслідок природної повторюваної причини».
Не наука, а конкретний філософ (Девід Юм) переконав багатьох науковців, що чудеса неможливі. Багато провідних дослідників до нього були також і теологами, й тому вважали, що природа — передбачувана, і за особливих обставин Бог може призупинити її закони. Натомість Юм прийняв як аксіому твердження, що це припущення хибне. Безумовно, його аргумент, хоч і впливовий, не дає вагомих підстав для того, щоб редукціоністський вибір між наведеними можливостями вважався єдино необхідним.
Різні дисципліни вимагають різного підходу. Фізика — прекрасна і необхідна, а ще вона може багато що запропонувати в питанні вивчення чудес. Згідно з найвужчим визначенням науки, вона займається вимірюванням і дослідженням того, що незмінно відбувається за певних обставин. Однак це не допоможе, якщо йдеться про розуміння Божого задуму чи сенс людського буття. Неможливо зважити колір чи визначити висоту любові, оскільки наукові прилади призначені лише для вирішення певного типу завдань. Наука може відповісти на запитання, яка доза ціаніду вб’є вашого приятеля або чи спрацює ядерна зброя; але вона не скаже вам, чи правильним буде вбити вашого приятеля або застосувати ядерну зброю.
Наука пропонує чудові способи перевірити, чи був хтось хворий, а тепер — здоровий. Але, поки ми виключаємо мову про Бога, то не можемо говорити про чудо. А якщо розширити наше визначення науки, включивши в нього гіпотезу про розумні причини? Безумовно, Бог може діяти як причина не гірше за будь-яку людину! В цьому разі наука навіть може допомогти кількісно визначити імовірність того, що конкретна подія є актом Божественного впливу. Але змінних для таких рівнянь було б забагато, і більшість науковців — що зрозуміло — визначають свою дисципліну дуже вузько. Замість того, щоб відкидати можливість чудес, вузько визначена наука просто виключає цю можливість зі сфери своїх інтересів.
Я не вважаю, що всі науковці вірять у чудеса або що наука як така змушує вірити в них. Я просто кажу, що віра в чудеса не робить нікого противником науки. Наука займається вимірюванням, але інтерпретація результатів належить до філософських міркувань. Наука робить прогнози на підставі того, що повторюється; але характерні, значні події в історії — такі як чудеса — не повторюються. (Наприклад, ми не вбиваємо когось знову, щоб побачити, як саме він помер за першим разом; ми робимо висновки на підставі наявних у нас доказів.) Ті, хто відмовляється вірити в чудеса — ну хіба що Бог діяв би передбачувано в межах наукового експерименту, — шукають Його не в тому місці, ігноруючи знаки, які Він подає більш звичайними способами. Бог, якого вони шукають, — це не Бог, об’явлений у Біблії.
Тим не менш, наукові методи дуже допомагають у вивченні чудес, оскільки в деяких випадках можуть допомогти нам визначити, чи справді сталася надприродна подія. Наприклад, рентгенівські промені можуть показати надзвичайні зміни в тілі, навіть якщо вони не доводять, що ці зміни здійснив Бог (…). Медичні дані також дають нам уявлення про те, якою рідкісною або надзвичайною може бути конкретна подія.
*Уривок із книжки: Крейґ Кінер, «Чудеса сьогодні»
фінансово.
Щиро дякуємо!
