Отець Кшиштоф Ґживоч — теолог, душпастир, екзорцист Опольської дієцезії, відомий реколекціоніст; загинув в Альпах п’ять років тому. Залишились його записи. Ними можна скористатись і сьогодні, слухаючи його голос — або щонайменше роздумуючи над тим, що він говорив.
Ми кажемо, що час Адвенту — це час очікування. Ми чули це речення ще дітьми, на ранкових або вечірніх Роратах.
Адвент — час очікування. На що я чекаю в цьому Адвенті?
Кажуть: чекаємо на Бога. На якого Бога я чекаю в цьому Адвенті?
о. Кшиштоф Ґживоч
Ісая 40
(радимо перечитати перед медитацією, добре ознайомитися з текстом)
Каже пророк Ісая: «Ось ваш Бог». Яким є цей Бог?
«Ось Господь Бог іде в потузі» — каже пророк.
Яким є цей Бог, що на Нього я чекаю?
Бог, на якого я чекаю, — це Бог, який утішає. «Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог».
Бог приходить, щоб утішити. Вірую в Бога, який приходить, щоб до глибини втішити моє серце.
«Утіште, утіште народ мій». Двічі Бог повторює це устами пророка, бо це — важливо.
«Утіште, утіште народ мій». Вірую в Бога, який є делікатним і чутливим. Який мене обіймає, підносить мене, як пастух бере на руки свою овечку, і втішає мене до самих глибин мого єства.
«Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог». Вірую в Бога, який говорить: «Каже ваш Бог». Я чекаю не на Бога німого, який десь далеко. Я чекаю на Бога, який промовляє до мене, говорить до мого серця. Бо так каже пророк Ісая.
Чекаю на Бога, який розмовляє. Чий голос я можу почути. Чий голос не є якоюсь релігійною вигадкою, тугою, що не виходить поза межі моєї суб’єктивної фантазії.
Вірю, що Його слово — реальне, воно існує поза мною, воно приходить до мене. Чекаю на Бога, який промовляє, чиє Слово я можу почути.
Чекаю на Бога, чию мову я зрозумію. То Він вибере мову — таку мову, щоб я Його зрозумів.
Чекаю на Бога, що подібний до пастиря: «Немов пастух, пастиме своє стадо, рукою власною збере їх, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме». Чекаю на Бога, який є моїм Пастирем.
Псалом 23
Як каже Псалом 23: «Господь — мій пастир». Він — пастир не тільки цілого людства, чи цілої Церкви. Господь — мій Пастир! «Він веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу».
Чекаю на Бога, при якому я можу почутися безтурботно. Можу біля Нього лягти і заснути! Я не мушу невпинно працювати, трудитися, без перерви заслуговувати, щоб Він нарешті мене похвалив за мої релігійні та суспільні старання. Я можу біля Нього заснути… Він провадить мене «на тихі води», де я можу відпочити. Він оживляє мою душу, Він освіжає мою душу. Я можу при Ньому відпочити — бути біля Нього. Просто бути. Без турбот. На такого Бога я чекаю: щоб почутися біля Нього безтурботно, а не в якомусь напруженні, яке постійно велить мені вийти з храму, немовби панує якась небезпека, як ніби цей Бог —небезпечний, а якийсь внутрішній голос мені велить: вийди звідси! покинь цю Церкву!… Я хочу біля Бога почутися спокійно, безтурботно, як маленька дитина — біля своєї мами або тата. Він «дає мені лежати»…
«На буйних пасовиськах він дає мені лежати». Чекаю на Бога, який проведе мене через «долину темряви», і я «не боятимусь лиха». Я знаю, що в житті ще багато разів блукатиму — і вже чимало блукав, багато разів… Я чекаю на Бога, який приведе мене до мети. То ВІН проведе мене через долину темряви. І зрештою ми разом вийдемо там, де маємо вийти, і скажемо: добре! Ми добре йшли. Ти добре мене провадив, Пастирю. Боже мій, сам би я сюди не дійшов, загубився би, навіть про те не відаючи…
Чекаю на Бога, який є моїм пастирем. Чекаю на Бога, який — як казав Йоан Хреститель — відпустить мені мої гріхи, а це означає: Його любов не закінчиться там, де з’явиться мій гріх. Бо вже давно би мала закінчитися… Він уже давно мав би обуритися моїм життям, відійти розчарованим.
Вірую в Бога, чия любов більша за мій гріх, охоплює мій гріх — немає такого гріха, який Його любов не може перевищити, тобто вона може його простити; а це каже мені: наш зв’язок триває, твій гріх не може знищити Моєї любові до тебе. На такого Бога я чекаю. На Бога, для якого мої гріхи не будуть кордонами. Для якого суть любові становить не діалог, який я часто перериваю, — але мовчазна вірність, готова до самотності.
«Милосердя й вірність зустрінуться разом» (Пс 85). Я чекаю на Бога, який є Вірний. Навіть коли я віддаляюсь і довго не повертаюся…
фінансово.
Щиро дякуємо!
