Роздуми

На Бога треба чекати. Від Бога треба очікувати!

11 Грудня 2022, 09:08 2099

Частина 1: Адвент — час очікування. На якого Бога я чекаю?
Частина 2: Шлях до Агнця

 

Може, ви скажете — навіщо чекати, якщо я Його вже зустрів? — це правда. Парафразуючи відомий вислів Паскаля, «ти б на Нього не чекав, якби вже Його не зустрів».

Життя — це буття і очікування. Я б ніколи не чекав на того, кого ніколи не зустрічав: очікування це знак, що якийсь зв’язок уже розпочато. Що щось десь уже сталося.

Ці два виміри буття, два виміри зв’язку — буття і очікування — формують наше життя. Якщо я вже нічого не чекаю в якомусь зв’язку, в якихось стосунках, це означає, що ці стосунки вже закінчилися. Що цей зв’язок уже помер, ув’язнений у якихось схемах, розчаруваннях. «Я більше нічого не можу чекати від свого чоловіка» — це сумне речення. Може, початок якоїсь трагедії. «Від жінки то я вже нічого не можу чекати». А що сталося, що ти нічого не чекаєш від Бога, якого зустрічаєш? Чи від людини, яку зустрічаєш…

 

 

Є красивий малюнок, акварель Вільяма Тернера, зветься «Люцерн». Є таке місто у Швейцарії. Тернер високо цінував цю країну, її природу. Це дивовижний малюнок, на якому, власне кажучи, міста не видно. Не видно його будинків, храмів, тієї прекрасної, старанно спроєктованої архітектури. На малюнку видно озеро. Справді, Люцерн стоїть на узбережжі дуже гарного озера. Однак картина зветься «Люцерн», а зображає озеро. Немовби два види явища. Цей малюнок — початки імпресіонізму в європейській культурі, має своє значення. Місто, відкрите на озеро. Власне, цей простір очікування в нас, подібна до озера. Місто — це будинки, таке наше очікування. А озеро — це простір, який постійно може здивувати, освіжити. Може з’явитися щось несподіване, як на малюнках Вільяма Тернера.

Я є і я чекаю. Цей простір чекання є знаком моєї любові.

А коли очікування стає тугою, коли очікування поєднується з тугою, — тоді в нас, десь у глибині, зроджується біль. І цей біль означає, що це очікування — істинне, воно не вигадка. І так має бути. Розповідала одна молода жінка, яка сильно сумувала за чоловіком: «Я тужу і чекаю, і це дуже боляче».

Так і має бути, бо я тужу за Особою, а не за річчю. Хто сумує за речами, а не особою, той іще далеко. Якщо з тугою чекаєш на особу Бога і Людини, то ти на доброму шляху.

Тут не буде якихось вражаючих слів. Реколекції це не виступ на тему духовності. Коли роздумуєш, молитовно готуєшся, то слова — немов віфлеємський вертепчик: прості, щирі. Як віфлеємський вертеп, у якому має з’явитися Слово — Він сам, а не якийсь плід «релігійної фантазії». Марія народила для світу НЕ якийсь «свій плід філософії релігії», своїх роздумів: Вона, проста чиста жінка, народила Бога-Слово, Бога, який став людиною.

Нехай у дарі нашої туги, чекання і болю народиться справжня любов. Взаємна любов, яка заповнить і переобразить наше життя.

Перекладено за: Rozważanie o Adwencie – ks. Krzysztof Grzywocz

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

Адвент

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity