«Глибоке внутрішнє навернення — це процес і водночас одне з найважливіших завдань «темної ночі». Він вимагає готовності до самопожертви, самозречення, жертовності».
Яка різниця між духовною «темою ніччю», яка є нагодою до зростання, і депресією, що вимагає спеціалізованого лікування?
Про це — розмова з реколекціоністом-мирянином Петром Слабеком, магістром теології, головним редактором Wydawnictwo M.
— Хто може переживати «темну ніч» у духовному житті?
— Кожен, хто закохався в Бога і хоче якнайтісніше поєднатися з Ним. «Темна ніч» допоможе відірватися від речей цього світу, які розпорошують і віддаляють від Творця.
Адже вночі легше зосередитися лише на Богові. Парадоксально, але через близькість та інтенсивність світла ми нічого не бачимо і сприймаємо безкінечне сяйво як непроникну темряву.
Натомість будь-яке щире прагнення близьких стосунків із Богом рано чи пізно буде нерозривно пов’язано з очищенням, віддаленням від себе внутрішніх і зовнішніх речей, справ, які розпорошують і віддаляють від Бога.
Очищення скероване переважно проти коріння пристрастей, пожадань. Згідно з Євагрієм Понтійським, ними є егоїзм і самолюбство. Досвід «ночі» допомагає подолати егоїзм, лінивство, нетерпеливість, заздрість, осудження, обмову, шукання себе в усіх релігійних практиках. У цьому процесі відбувається очищення від залежностей, звільнення від вузьких схем мислення та різноманітних прив’язаностей, звичок, упереджень.
— Чи можна переживати «темну ніч» у повсякденному житті?
— Певною мірою «темна ніч» є частиною життя кожного християнина, а особливо — повсякденного життя. Чому так? Насамперед тому, що під час «ночі» Бог очищає нас і перемінює на глибинному рівні нашого серця. Це рівень, якого ми самі осягнути не можемо.
У цьому основна різниця між активним очищенням (якого ми досягаємо власними силами) і пасивним (яке виконує Бог). Пасивне очищення стосується глибини серця, підсвідомості.
У найтемніших закутках нашого серця — як пояснює св. Йоан від Хреста, — є «трон», а на ньому зручно сидить наше «Я» і нікому не збирається поступатися місцем. Якщо ми запросимо туди Бога, то досвід Його любові внутрішньо нас інтегрує і поступово дозволить скинути з трону наше «Я». Якщо Бог — на своєму місці, тобто на троні нашого серця і життя, то все інше також на своєму місці.
Отже, треба дозволити Богові «перемінити» себе на Його образ, а це важко, бо ми до такого не звикли. Людина підсвідомо не хоче віддавати ініціативу Богові. Не хоче, щоб Бог діяв усередині її душі та перемінював її. Наше «Я» хоче визначати напрямок нашого життя, воно хоче завжди мати ініціативу.
Глибоке внутрішнє навернення — це процес і водночас одне з найважливіших завдань «темної ночі». Це вимагає готовності до самопожертви, самозречення, жертовності
— Як саме ми можемо пройти крізь «темну ніч»? Хто наш провідник на цьому шляху?
— Провідником є прагнення, туга за Богом і, насамперед, віра, яка постійно очищується в «темній ночі».
Шлях уявної темряви, пустки й нікчемності — це, по суті, шлях пізнання Бога. Це шлях обожествлення, яке відбувається у щоденному житті — тут і тепер.
Парадоксально, але «темна ніч» є певною формою споглядання Бога, можна сказати, «спогляданням наосліп». Розвинуте у східному обряді негативне богослов’я — апофатичне — постійно вказує на те, що Бог є безкінечною таємницею, що Він безкінечно відрізняється від нас і від того, що нас оточує. Ми набагато більше не знаємо про Нього, ніж знаємо. Ми стаємо на шлях споглядальної молитви через захоплення і зачарування Богом
— Як розпізнати, що є «темною ніччю, а що — ні?
— Досвід «темної ночі» супроводжується сухістю, безпорадністю, невпевненістю, спокусами, байдужістю. Щоб пережити це пасивне очищення, необхідні постійність, довіра до Бога, терпеливість, витривалість, смиренна надія.
Кожна людина переживає своєрідну ніч. Рано чи пізно це торкається кожного, хто хоче йти за Богом і вести глибоке духовне життя. Хто шукає близьких стосунків із Богом і тужить за Ним, той матиме такий досвід.
Тоді людину огортає безмежне сяйво, що сприймається як непроникна темрява. Це час, коли важко відчути присутність Бога, яка позначена насамперед мовчанням. Тоді ми відчуваємо Його відсутність.
— Чи є різниця між «темною ніччю» та депресією?
— І в депресії, і в «темній ночі» люди переживають свою безсилість, беззахисність, самотність, покинутість і відчуження. Вони почуваються нікчемними, внутрішньо «перевернутими», винними і грішними. Ці переживання просякнуті страхом, безнадією і безглуздістю. Але на цьому схожість закінчується.
Легку депресію легко можна сплутати з «ацедією» (духовною депресією) — не з «темною ніччю». Між депресією, зокрема глибокою, і «темною ніччю» є принципова різниця.
«Темній ночі» передує духовний досвід. Це насамперед релігійний досвід людей, які прагнуть Бога, які йдуть у Його напрямку. Біль і страждання викликані браком відчутності Божої присутності. Де «темна ніч» — там справжній духовний досвід. У цій ситуації попри біль ці страждання людина приймає виклики щоденного життя, не занедбує своїх обов’язків. Глибока депресія, часто в силу свого перебігу, може так ослабити весь організм людини, що будь-яка діяльність — професійна чи сімейна — стає неможливою.
Досвід «темної ночі» може ослабити нашу професійну активність, але не виключає її повністю, бо це духовний досвід, а не хвороба, що поєднує фізичні і психологічні симптоми.
Прикладом цього явища є довге переживання «темної ночі» св. Матір’ю Терезою при водночас її активній участі в допомозі потребуючим і надзвичайною благодійною діяльністю та керівництвом чернечим згромадженням.
Духовні переживання мають психологічне підґрунтя. Депресія впливає на людську психіку, як і шерег інших хвороб, наприклад, діабет, гіпотиреоз тощо. Але немає причини перебільшувати її духовний вимір. Релігійні люди можуть страждати на депресію, так само, як вони страждають на різні інші хвороби, зокрема, психічні.
Депресію потрібно лікувати фармакологічно і психотерапевтично, бо вона призводить до руйнування психіки і тіла, знищує весь організм, людина не може впоратися зі щоденним життям.
Натомість «темна ніч» ставить під питання власний образ, образ Бога. Духовно очищає від різних релігійних ілюзій, але не виключає зі щоденного життя і не призводить до тривалої госпіталізації.
Один з елементів, який дозволяє відрізнити депресію від «темної ночі», — це внутрішня свобода. Важка депресія супроводжується апатією і виснаженням організму, пацієнт відчуває занепад сил, почувається внутрішньо примушеним або поневоленим своїм психічним станом до смутку і безнадії. Найбільш небезпечний момент при фармакологічному лікуванні настає тоді, коли пацієнт набирає фізичних сил — залишений без опіки, він часто може реалізувати суїцидальні думки, що часто виникають при цій хворобі.
У «темній ночі» страждання пов’язані з внутрішньою порожнечею і відчуттям відсутності Бога. Це ніч випробування віри чи навіть періодичної втрати. Людина не відчуває, що Бог взагалі існує. Від браку відчуття Бога виникає почуття меншості, гріховності та слабкості. Але воно має інший вимір, аніж депресивна поведінка, коли людина повністю бачить все у найчорніших барвах, відрізана від себе і від інших людей, повна розпачу.
Навіть посеред «темної ночі» можна попри все почуватися вільним. Прагнення і туга за Богом стає водночас причиною і величезних страждань, і більшої любові.
фінансово.
Щиро дякуємо!
