«Марія підтримувала віру Петра й апостолів у Горниці, а сьогодні Вона підтримує мою у вашу віру», — сказав Бенедикт XVI, перебуваючи в паломництві у Польщі, на Ясній Горі.
Папа-сеньйор помер в останній день 2022 року й був похований 5 січня 2023 р. Його праця на благо Церкви й віри, зокрема невпинна турбота про вірність доктрині, перебування на сторожі депозиту віри — з одного боку, та відважне входження в теологічні роздуми — з другого, заслуговують на багатотомні розвідки. Однак те, що захоплює в духовності одного з найбільших богословів наших часів, — це прекрасна, мудра і глибока марійність папи. Варто з нею ознайомитися, щоби зрозуміти, що fides i ratio найповніше виразилися саме в ній, Матері Ісуса.
З мамою і татом — до Матері Бога
Кожний має свій особливий паломницький храм: Ясну Гору, Бердичів чи Зарваницю. Для майбутнього папи Ратцінґера це був Альтеттінг.
«Я мав щастя народитися поблизу Альтеттінга. Спільні паломництва з батьками та родичами належать до моїй найраніших і найпрекрасніших спогадів», — зізнався колись Бенедикт XVI.
Чорна Мадонна з Альтеттінга за роки паломництв стала такою близькою Ратцінґеру, що як тільки він став архієпископом Мюнхена, так одразу ввірив Їй усю Баварію. По роках він часто звертався до цього місця, а Марія, мати Ісуса, стала для нього другою (після самого Бога) найважливішою особою в його житті.
«Без Марії немає Церкви»
Він бачив Її реальну допомогу в малих і великих справах Церкви. З нагоди 40‑річчя завершення ІІ Ватиканського Собору підкреслив його марійні рамки і ствердив, що «Марія сформувала весь його хід».
«В моїй пам’яті залишається незабутня мить, коли, чуючи слова Павла VI ‘Mariam Sanctissimam declaramus Matrem Ecclesiae’ — ‘проголошуємо Пресвяту Марію Матір’ю Церкви’, отці Собору мимоволі попідводилися і аплодували стоячи, віддаючи так честь Божій Матері, нашій Матері, Матері Церкви», — згадував папа Бенедикт.
«Без Марії немає Церкви. З Марії розпочинається земне життя Ісуса, і з Марією перші кроки робить Церква. В обох цих моментах панує клімат слухання Бога, зосередженості. Марія, не впадаючи в око, слідкувала за всім шляхом, який Її Син проробив у своєму публічному служінні, й дійшла за Ним аж попід хрест, а тепер тихою молитвою супроводить Церкву в її дорозі», — сказав він під час загальної аудієнції 14 березня 2012 року.
Одразу після його обрання на Престол Петра він мовив: «У радості Воскреслого Господа, уповаючи на Його постійну допомогу, йдімо вперед. Господь нас підтримає, а Матір Божа буде по нашій стороні». А під час своєї першої папської Меси визнав: «Прибігаю під материнське заступництво Пресвятої Діви Марії. В Її руки складаю сьогодення і майбуття себе самого і Церкви. Прикликаю також заступництва святих апостолів Петра і Павла та всіх святих».
Благовіщення
Папа Ратцінґер не зупинився на одному випадку визнання ролі Марії у Церкві. Споглядання наступних етапів життя Марії повертається в науці спершу єпископа, а потім папи. Благовіщення це подія, до якої він приглядається протягом довгих років, постійно прочитуючи її по-новому і додаючи новий коментар, який допомагає нам зрозуміти значення візиту Архангела Гавриїла до юної Дівчини в Назареті.
«Уявіть, як Марія мала тоді почуватися. Вона була перелякана, вся розтривожена тим, що мало Її спіткати. Ангел розумів Її страх і старався одразу ж Її заспокоїти: ‘Не бійся, Маріє… Дух Святий зійде на Тебе і міць Всевишнього Тебе отінить’ (Лк 1, 30-35). То Дух дав Їй силу й відвагу відповісти Богові на Його заклик. То Дух допоміг Їй зрозуміти велику таємницю, що мала в Ній сповнитися. То Дух огорнув Її своєю любов’ю і вчинив, що Вона зачала у лоні Сина Божого», — пояснював Бенедикт і одразу додавав, що Благовіщення це вирішальна сцена в історії зв’язку Бога і людини.
Марія від нашого імені сказала «так»
«У Старому Завіті Бог відкривався неповним чином, поступово, подібно як ми в наших особистих стосунках. Вибраний народ потребував часу, щоб поглибити свій зв’язок із Богом. Час завіту з Ізраїлем був немов довгий період заручин.
Потім настала вирішальна мить, момент шлюбу, встановлення нового й вічного завіту. Стоячи перед лицем Бога, Марія представляла все людство. Це було так, немовби Бог за посередництвом ангельського послання освідчився людям. А Марія від нашого імені сказала ‘так’», — навчав папа.
В «Образах надії» він писав: «У драмі спасіння це не так, що Марія мала би відіграти якусь роль, аби потім зійти зі сцени, як хтось, чий виступ закінчився. Втілення з Жінки це не роль, яка за короткий час була би ‘владнана’. Втілення — це вічне буття Бога з землею, з людиною, з нами, які є землею».
Боже Народження і Хрест
Роздуми над таємницею Божого Різдва — окрема тема в науці баварського папи.
Його проповіді й катехизи, виголошені в період Різдвяних свят, навіть дочекалися окремої публікації. Папа крок за кроком пояснює, з якою метою Бог прийняв людське тіло.
«Бог є в тілі, щоб убити смерть, яка в ньому криється. Як ліки усувають зіпсуття, коли єднаються з тілом, і як темрява розсіюється після внесення світла, так і смерть, що панує в людській природі, мусила відступити з огляду на присутність Божественності. І як лід у воді, доки панує ніч і тінь, затримує вологість, а тане під променями сонця, так і смерть панувала до приходу Христа.
Коли, однак, з’явилася спасительна Божа благодать і зійшло сонце справедливості, ‘перемога поглинула смерть’, яка не могла знести присутності істинного життя», — писав він слідом за св. Василієм.
У промові, виголошеній 21 грудня 2011 р., папа Бенедикт підкреслив, що «Отці Церкви ніколи не відділяли народження Христа від цілої справи відкуплення, яка осягає вершину в пасхальній таємниці. Втілення Божого Сина вони сприймали не тільки як початок та умову спасіння, але я к присутність самої таємниці нашого спасіння: Бог стає людиною, народжується як дитина, так як ми, приймає наше тіло, щоби знищити смерть і гріх. Вершина історії між Богом та людиною пролягає через ясла у Віфлеємі та гріб у Єрусалимі».
Мати під хрестом Сина
Жоден із земних етапів життя Ісуса не відбувався у відриві від Його Матері. Тому, прагнучи правильно і в повноті торкнутися таємниць Серця Ісуса, треба ставати на молитву з Його Матір’ю — вчить папа. «Мати Христа брала участь у Страстях свого Сина через співстраждання. Біля підніжжя Хреста сповнилось пророцтво Симеона — Її материнське серце пробите стражданням, що завдане Невинному, зродженому з Її тіла.
І як Ісус заплакав, так напевно і Марія плакала над замученим тілом своєї дитини. Делікатність Марії не дає нам, однак, пізнати глибину Її болю; на розміри цього страждання вказує тільки традиційний символ семи мечів болю».
В годину смерті «в особі улюбленого учня Ісус вказує своїй Матері кожного зі своїх учнів, кажучи Їй: Ось син Твій», — каже папа за св. Бернардом.
Віра Марії
Ратцінґер протягом довгих років споглядає віру Марії, відкриває в Ній джерелом віри в живого Бога. «Марія — це Та, яка повірила, і з Її лона вийшли струмені води живої, які зробили плідною історію людського роду. З Її серця віруючої і матері б’є вода жива, яка очищує та зцілює. Скільки людей через занурення в купелях Лурда відкрили лагідне материнство Пресвятої Діви, пізнали його і припали до Неї, щоби ще більше з’єднатися з Господом!
Літургійною секвенцією свята Пресвятої Діви Марії Скорботної ми вшановуємо Марію як Fons amoris — Джерело любові. По суті, з серця Марії плине безкорислива любов, яка у відповідь собі визволяє любов дітей, що постійно має облагороджуватися. Як кожна мати, і досконаліше ніж кожна мати, Марія виховує до любові», — сказав папа Бенедикт у Лурді. «Єдина мета життя й діяльності Марії — привести нас до Ісуса», — підкреслив він.
Без Неї не дамо ради
В кількох катехезах, а також в книжках-інтерв’ю, зокрема проведених Петером Зеевальдом, Йозеф Ратцінґер розглядає проблему втрати віри, або нашої недостатньої турботи про скарб, яким вона є, а ми ж стаємо обдаровані нею в момент хрещення. Реальну допомогу для стійкості у вірі він бачить у Марії, радить у Неї шукати допомоги.
«Марія підтримувала віру Петра й апостолів у Горниці, а сьогодні Вона підтримує мою і вашу віру», — сказав Бенедикт XVI на Ясній Горі 26 травня 2006 року.
«Вона прийняла ‘освідчення’ Бога від нашого імені. Отож звернімося до Неї та просімо Її провадити нас, коли ми будемо старатися дотримати вірності життєдайному зв’язкові, який Бог установив із кожним з нас. Вона для нас є прикладом і натхненням, Вона заступається за нас перед своїм Сином і своєю материнською любов’ю оберігає від небезпек.
Від Її першого fiat, через довгі, звичайні, сірі роки прихованого життя, коли Вона виховувала Ісуса, чи кола в Кані Галілейській спонукала Його до першого знаку, або врешті, коли під хрестом вдивлялася в Ісуса, коли Вона ‘вчилась’, хвилина за хвилиною. Насамперед через віру, а потім у своєму лоні Вона прийняла тіло Ісуса й видала Його на світ. День за днем із захватом Його адорувала, з відповідальною любов’ю Йому служила, в серці співаючи Magnificat», — вчить нас Бенедикт XVI.
Переклад CREDO за: Агнєшка Бугала, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
