21 січня 2023 року київська парафія святого Миколая виявила чергові ознаки протиправної діяльності, яка може стати причиною подальшого руйнування храму, що перебуває у критичному стані.
Володимир Тарасюк — юрист, який представляє інтереси парафії, повідомив: у дворі храму з’явилися наземні комунікації. З внутрішнього двору до сусідньої офісної будівлі прокладено труби, в які вмонтовано електричні кабелі. Роботи проводилися без будь-якого попереднього обговорення та узгодження. За словами головного інженера Національного будинку органної та камерної музики (балансоутримувача будівлі), ці комунікації потрібні для автономного електрозабезпечення сусіднього офісу від дизельного генератора, який планують встановити просто під вікнами храму — на що є відповідний дозвіл директора Будинку органної музики.
У парафії зазначають, що прокладені труби обмежують проїзд на територію внутрішнього двору. Це, насамперед, перешкоджає роботі волонтерського центру, який працює при парафії святого Миколая. До того ж, шум, викиди й вібрації генератора не лише заважатимуть вірянам, а й негативно впливатимуть на технічний стан і так напівзруйнованої святині.
Володимир Тарасюк розповів для CREDO про ситуацію з храмом, про причини зволікання з його поверненням і про подальші перспективи справи, яка тягнеться вже понад 30 років.
— Є указ президента Зеленського, від 2021 року, про негайну реставрацію храму. Крім цього, є указ про створення нового Будинку музики, куди має бути переселений Національний будинок органної та камерної музики, — і місце для нього було знайдено, це Жовтневий палац. Єдиною перешкодою залишався орган, але і той згорів. Ми підозрюємо, виходячи з інформації різних джерел із владних структур, що певна особа з Офісу президента блокує процес. Вони намагаються шантажувати Церкву і парафію: мовляв, нехай папа римський щось заявить [про війну], нехай Католицька Церква виступить проти росіян, — не думаючи про те, що Папа має паству в усьому світі, також і в росії, і що з нею буде, якщо він дозволить собі бути агресивнішим та радикальнішим. Це перший момент.
Другий момент полягає в тому, що храм для них — це стаття витрат, на яку постійно виділяються бюджетні кошти. Іншими словами, держава поводиться як собака на сіні: на велику реконструкцію грошей у неї (зокрема у зв’язку з війною) немає, самі робити вони нічого не збираються, — але й передавати храм у користування парафії, щоб надати їй юридичні права, можливість залучати підрядників для проведення реставрації вони не хочуть. Основною причиною цього Міністерство культури наразі називає «відсутність правових можливостей», оскільки це пам’ятка культури, а пам’ятки культури не можна нікому передавати. Вони кажуть, що внесли на розгляд якийсь законопроєкт про внесення змін до відповідних законів, але ми не бачимо у Верховній Раді жодних законопроєктів Мінкульту, які би стосувалися передачі пам’яток культури і архітектури.
Все це виглядає як помста Міністерства культури за активну позицію настоятеля парафії, отця Павла Вишковського. У червні, коли мала відбутися передача храму, відбулася зустріч, на яку був запрошений пан міністр культури Олександр Ткаченко і на якій він мав слово. Після цього було оголошено про те, що парафія приймає у власність свій храм і буде ним опікуватися попри те, що за тиждень до обіцяної дати офіційної передачі чиновники заявили, що не встигають оформити документи. Міністр сприйняв це як маніпуляцію з нашого боку, образився, і після цього діалог фактично припинився, а контакт обірвався; Міністерство махнуло рукою на цей храм і посилається на Офіс президента, а в Офісі це питання розцінюють як якийсь особистий інтерес Ватикану чи Польщі, оскільки, з їхнього погляду, католики — це тільки поляки. Вони вбачають там якийсь меркантильний інтерес і думають, що ми на цьому заробимо гроші абощо, і тому всіляко зволікають із процесом.
Так виглядає ситуація на сьогодні. Якби вони хотіли врятувати храм — вони би передали його парафії: не у власність, а в постійне безоплатне користування. Цього не відбулося і, я гадаю, найближчим часом і не відбудеться. Поки президент Зеленський особисто не дізнається про цю проблему і не дасть команду — чиновники і надалі зволікатимуть, бо в нас зараз усе сконцентровано навколо нього. Зі свого боку, ми зверталися і до Ватикану, і до Європарламенту, і до різних польських організацій. Але «бренд» України у світі зараз настільки потужний, що ніхто не наважується втручатися [йти на будь-яку конфронтацію з представниками її влади].
фінансово.
Щиро дякуємо!
