Марійна побожність — пребагата, і містить безліч закликів, за допомогою яких віруючі звертаються до Матері Бога.
Як у Лоретанській літанії, так і в Годинках до Непорочного Зачаття ми знаходимо визначення, зовнішньому погляду незрозумілі. Серед них є титул «Ковчег Завіту» (в українському перекладі — «союзу»). Чому «Радуйсь, Ковчег Союзу» або «Ковчегу Завіту, молись за нас» (у Лоретанській літанії) опинилися саме в молитвах до Пресвятої Богородиці?
Предмет прадавнього культу
Термін «ковчег» має кілька значень. Він стосується як дерев’яної скрині, в якій зберігалися таблиці з заповідями, так і корабля, який вибудував патріарх Ной задля спасіння вибраних людей і тварин від вод Потопу. Хоча обидва ці предмети названі «ковчегом», однак у гебрейській мові кожному з них відповідає інше слово. На визначення корабля, збудованого Ноєм, використано slowatēbā(h); натомість Ковчегові Завіту відповідає термін ʼǎrôn. Ковчег Завіту також називають «Ковчег Господа, Ковчег Елогім, Ковчег Бога». Старозавітна традиція в описі цієї скрині використовувала також титул «Ковчег Свідчення» — в цьому контексті «свідчення» стосується таблиць.
Цікавим у цьому контексті є опис із Книги Виходу, який дуже точно, детально визначає, як саме має виглядати той Ковчег:
Зробиш кивот з дерева акації; два лікті з половиною завдовжки, півтора ліктя завшир і півтора ліктя заввиш.
І облицюєш його щирим золотом, ізсередини і зверху облицюєш його, і на верху обведеш його кругом золотою листвою.
Виллєш чотири каблучки з золота і поприкріплюєш їх по чотирьох рогах його; дві каблучки з одного боку й дві каблучки з другого боку.
Зробиш і носила з дерева акації і обкладеш їх золотом.
І повсовуєш носила в каблучки з боків ковчегу, щоб носити його на них.
Та нехай носила завжди будуть у каблучках у ковчезі, не виймати їх ніколи звідтіль.
І покладеш у кивот Свідоцтво, що я дам тобі.
(Вих 25, 10-16).
Із наведеного опису випливає, що те, як саме цей предмет має бути виготовлений, має конкретне значення. Більше того, завдяки цьому описові можна визначити розміри Ковчегу (завдовжки близько 125 см, завширшки і заввишки близько 75 см), а також структуру його побудови: Ковчег мав бути виготовлений з акації (деревина якої відзначається легкістю й міцністю), натомість усередині покрита золотом. Можна припустити, що використання золота, яке сильно підвищує матеріальну вартість Ковчегу, свідчить також про те, що він є чимсь винятковим.
Незвичайність Ковчегу додатково підкреслює ще й розпорядження, щоб він перебував у визначеному місці, привілейованому, яким є намет зустрічі. З цього також, поза сумнівами, можна зробити висновок, що до Ковчегу Завіту ставились як до найважливішого предмету культу.
Ковчег як санктуарій
Ковчег Завіту в біблійному сенсі сприймався передусім як видимий знак присутності Бога серед ізраїльтян. Він був своєрідним санктуарієм, який постійно супроводжував народ Ізраїля, від мандрівки з‑під Синаю аж до збудування Храму, в якому, власне, Ковчег умістили. Ковчег безпосередньо ототожнювали з Богом, надаючи Його ім’я, бо ж це була слава цілого Ізраїля. Ковчег Завіту сприймали як місце мешкання самого Бога, бо ж там знаходився записаний Божий Закон, який свідчив про об’явлення Божої волі та відповіді. Коли Мойсей хотів отримати пораду Бога, він ішов до намету зустрічі й там над Ковчегом до нього промовляв Бог. Як пише Книга Виходу,Мойсей розмовляв із Богом безпосередньо — так, як спілкуються з другом. До цього ж намету Мойсей ішов також для того, щоб заступатися на свій народ. Близькість і опіка Бога були виражені у таємничій хмарі, що підносилася над наметом, і в Ковчезі Завіту. Суттєве значення мали самі по собі кам’яні таблиці з записом заповідей, що містив повеління та зобов’язання, які випливають із союзу, укладеного між Богом та Ізраїлем. Характерною рисою цього союзу є його тривалість: Бог вірний своєму завіту. За часів пророка Єремії, натомість, з’явилася ще одна нова думка: що Ковчег Завіту це трон Ягве, свого роду «офіс Бога».
У світлі наведеної загальної інформації стосовно Ковчегу Завіту варто замислитися, яким саме чином цей винятковий предмет стосується Пресвятої Діви. Чому саме Ковчег Завіту розуміється в теології як прообраз Марії? У Книзі Одкровення читаємо:
І відкрився храм Божий на небі, і видно було ковчег завіту його в храмі його, і настали блискавиці і голоси і громи і землетрус і град великий.
(Одкр 11, 19)
Ці слова стосуються також Марії, оскільки то саме Вона є новим Ковчегом Завіту. Той історичний Ковчег, як предмет, зник після зруйнування єрусалимського Храму ще в VI столітті до Христа, — хоч це й не означає, що мотив Ковчегу повністю зник.
Та, в якій Бог став присутнім
Марія — Та, що під своїм серцем носила Втіленого Бога, Ісуса. Завдяки своєму «fiat» — «нехай станеться», — яке виразило Її згоду виконати Божу волю, Вона погодилась на те, щоби стати немовби «Ковчегом Завіту», в якому знову Бог буде присутній між своїм народом. Ангел Гавриїл запевняє Марію, що «тінь Всевишнього» отінить Її, а ця тінь же є нічим іншим як Божою присутністю, з якою пов’язаний Ковчег. Подібно як Бог поклав у Ковчег те, що в тодішній момент було найціннішим, — таблиці Закону, — так само в лоні Марії Отець поклав свого Сина. Пресвята Богородиця у момент Благовіщення прийняла під своє серце Законодавця, який не тільки приніс новий Закон, але також і сам показав, яким саме чином його належить виконувати. В Ісусі Христі сповнився Закон Старого Завіту і був виявлений сенс усіх приписів — любов. Тут варто згадати сцени з Євангелія, коли Господь Ісус говорить про заповідь любові чи про вісім блаженств, — які не обмежуються заборонами, але показують новий Закон як щось позитивне. Отож Христос є тим, хто єдиний повним і досконалим чином виконав усі приписи як Старого, так і Нового Закону. А виконання всіх приписів здійснилося в усьому Його житті — й насамперед у Страстях, Смерті та славному Воскресінні.
Зв’язок Марії з Новим Законом можна розглядати в іще одному аспекті. Завдяки благодаті Христа Марія стала «повною благодаті», а отже — завдяки Божій благодаті виконала веління цього Закону. Скільки ж любові до Бога і людей було у прийнятті Божої волі в момент Благовіщення: безкорисливої допомоги родичці Єлизаветі, до якої треба було дістатися, подолавши чималу дорогу; в народженні Христа в умовах винятково некомфортних; у шуканнях 12‑річного Ісуса.
Що більше, Марія була присутня під Хрестом, де глибоко співчувала своєму Синові та страждала разом із Ним. Маючи на увазі наведені події, можна ствердити, що Марія сама сповнила Закон, принесений Ісусом, і супроводжувала Сина Божого, коли Він його сповнював.
У присутності Бога і Марії
Ковчег Завіту був чимсь найсвятішим — однак же не з огляду на нього самого, але з уваги на його вміст. До цього виняткового предмета підходили з величезною повагою, оскільки в ньому містилися святі таблиці з записом Божого Закону.
Аналогічно з Марією, яку ми називаємо Пресвятою Матір’ю або Пресвятою Дівою. При цьому ми усвідомлюємо, що ця святість і винятковість Марії полягає не в Ній самій, але є плодом благодаті Того, Кого Вона носила у своєму лоні. То саме завдяки передбаченим заслугам Христа Марія була вбережена від первородного гріха та обдарована повнотою благодаті.
У присутності Ковчегу Завіту Мойсей розмовляв із Богом Ізраїля — в цьому випадку Ковчег був немовби посередником. Близькість та опіка Бога відчувалася передусім поблизу Ковчегу. Подібно і з Марією: ми невипадково називаємо Її посередницею. То за Її заступництвом — але також у Її присутності — ми представляємо Богу наші щоденні справи і заступаємося за близьких. «Через Марію до Ісуса», але також «через Ісуса до Марії» — тобто, стаючи у присутності Бога, ми стаємо також і в присутності Марії.
Прекрасна, як Ковчег Завіту
Вона не тільки носила під своїм серцем Ісуса Христа, обіцяного Месію, але й зберігала у своєму серці все те, що Бог звершив. Роздумувала над Божим Законом і над Христом, який є Її Сином, а водночас Законодавцем і виконавцем Закону. Отож Марія не лише під час вагітності носила Христа, але також і тоді, коли роздумувала про Нього.
Старозавітний Ковчег був предметом гарним, шляхетним — і легким. Хіба ж це не ті прикмети, які можна застосувати також і до Марії? Пресвята Діва сприймається як найкрасивіша і найшляхетніша з жінок — не так з огляду на Її вроду, як завдяки чеснотам, які Вона посідає. Хіба ж ота легкість Ковчегу Завіту не може бути порівняна з духовною легкістю Марії, що означає свободу від будь-якої прив’язаності? Чи золото, яким був оздоблений Ковчег, не є заохоченням для нас, щоб ми складали Пресвятій Богородиці різні вотивні дари, віддавали Їй те, що маємо найціннішого і найшляхетнішого? Шляхетність і тривкість деревини Ковчегу можна порівняти з тілом Марії, яке не зазнало знищення і було взяте до Неба, де Діва, з душею і тілом, приймає шану.
Отож називати Марію Ковчегом Завіту — якнайбільш обґрунтоване. Саме в собі питання Ковчегу Завіту, в розумінні місця зберігання кам’яних таблиць та місця особливої присутності Бога, є дуже цікавим. Захоплює також споглядання Христа, народженого з Марії, як людини, що виконує Закон Старого Завіту і приносить Новий Закон, будований не так на повеліннях, як на благословеннях. Завдяки розумінню таємниці Христа можна також роздумувати над таємницею Марії як Тієї, що принесла Законодавця. Окрім того, не бракує інших аналогій поміж Ковчегом Завіту і Марією, що робить цю тему ще більше гідною дослідження.
фінансово.
Щиро дякуємо!
