З роками я змінювала свої постанови. Вони стали більш пристосованими до віку, актуальних труднощів і можливостей. Також стали більше стосуватися духовного життя: читання Святого Письма, участі в Месі по буднях, Розарію тощо.
Мої постанови змінювалися, але не змінювалося одне — це було на мить. Сорокаденна мить.
Початок чи кінець?
Період Великого Посту приносить із собою нелегке ярмо великопісних постанов. Можливо, згадка про 40‑денну відмову від солодощів, яка тягнеться з дитинства, є вже неактуальною і ми охочіше приймаємо інші постанови, наприклад, відмову від користування соцмережами чи перегляду улюбленого серіалу, — але варто щиро відповісти собі на запитання: які мотивації керують нами в цих постановах?
Дні Великого Посту завжди проминають швидше, ніж ми сподіваємося. Невдовзі ми святкуватимемо Господнє Воскресіння, а потім повернемося до наших звичайних днів. Чи й також до старих звичок, залишаючи позаду те, над чим так скрупульозно працювали протягом Великого Посту?
Короткострокові постанови
Я пам’ятаю себе багато троків тому — маленьку дівчинку, яка тримає в шухляді столу шоколадки, отримані під час Великого Посту від гостей, що приходили до нас. Ці солодощі не раз спокушали дитячі очі, але тренування сильної волі зміцнювало мене зсередини. Тоді я почувалася сильнішою. Ненадовго — бо після свят мотивація зникала.
З роками я змінювала свої постанови. Вони стали більш пристосованими до віку, до актуальних труднощів і можливостей. Також більше стали стосуватися духовного життя: читання Святого Письма, участі в Месі в будні, Розарію тощо.
Велике будівництво
На цьогорічних реколекціях я почула слова, які сильно торкнулися мого серця: Великий Піст має бути часом будування, а не тимчасової відмови. Можливо, для когось це не буде відкриттям, але для мене в той момент було — великим; ці слова проливали нове світло на мої великопісні зусилля.
Насамперед йдеться про будування своєї духовності. А можливо — перебудування; іноді — руйнування і будування або надбудову. Йдеться про те, щоби своїми інтенсивними великопісними зусиллями відкласти собі на довше, можливо, навіть назавжди. Що залишиться в нас, коли закінчиться Великий Піст?
Маєте проєкт?
Ми перебуваємо посередині Великого Посту. Чи вдається вам виконувати «постанови»? Чи вважаєте ви, що вам удасться щось відкласти в серці? Можливо, не час на радикальну, вимогливу відбудову… Може, варто почати від мікрозміни, ескізу чи проєкту (ре)конструкції, щоб бути впевненим, що вона матиме своє продовження і дозволить створити міцні стіни, а можливо — чарівний куточок, ідеальний для Зустрічі.
Тобою будуть відбудовані руїни віковічні,
ти знов поставиш підвалини минулих родів.
Тебе назвуть поправником проломів,
оновником стежок для житла.
(Іс 58,12).
фінансово.
Щиро дякуємо!
