Чи сподівався Господь Ісус уникнути смерті, якщо молився до Отця «віддали від Мене цю чашу»? Чому Синедріон затвердив убивство Вчителя з Назарета, попри заповідь «не вбивай»? Навіщо було робити для Ісуса «корону» з тернин?
Ці та інші запитання стосуються останніх днів життя нашого Спасителя.
— Господь Ісус перед своїм останнім прибуттям до Єрусалима сказав апостолам, що буде виданий у руки язичників і вбитий. За кілька днів по тому Він молився до Бога Отця на Оливній горі: «Отче, коли Ти хочеш, віддали від мене цю чашу» (Лк 22, 42). Чи сподівався Ісус уникнути смерті?
— Усе, що переживав Ісус, було передбачене на сторінках Старого Завіту, зокрема, у книгах Пророків. Якщо ми порівняємо теми, що стосуються долі заповіданого Месії, з тим, що сталося в Єрусалимі, то впізнаємо багато деталей Страстей. На особливу увагу заслуговують чотири пісні Слуги Господнього з книги Ісаї та 22‑й псалом, а також пророцтва з книги Єремії. Ісус досконало знав святі книги Ізраїлю і знав, яка доля на Нього чекає; але страх природний для людини у важких ситуаціях. Дивно було б інакше. Ісус у Гетсиманському саду реагує як людина, чия трагічна доля якої сповнитися. Це не капітуляція чи бунт — це нормальна реакція. Тут можна навести таку аналогію: людина, лягаючи в лікарню, погоджується на дуже серйозну операцію, результат якої невідомий. Коли медперсонал безпосередньо готує цю людину до операції, вона відчуває страх. Лікарі долають цей страх по‑різному. Лікар Ісуса — Бог-Отець.
— Увечері четверга Синедріон засудив Ісуса на смерть. Чому вирок був саме такий, а не інший? Вони, наприклад, могли вигнати Його з Єрусалима, заборонити навчати. Адже смерть — це вирок, який суперечить заповіді «не убий».
— Те, чи смертний вирок суперечить заповіді «не убий», було і є предметом нескінченних дискусій. У Біблії є заповідь «не убий», але також не бракує прикладів, коли виконання смертної кари було наказано. Ті, хто засудив Ісуса на смерть, знали цю заповідь, але керувалися безжальною логікою, що ґрунтувалася на Торі, яка передбачала смертну кару за богохульство. Головним запитанням допиту було «Чи Ти — Месія, Син Божий?» Ісус відповів ствердно, і тоді первосвященики закричали: «Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків?» (Мт 26,65). Ісуса засудили за (нібито!) богохульство. У чому помилка Синедріону? По‑перше, в тому, що вони не взяли до уваги пророцтва, які показували повний опис Месії та Його абсолютно виняткових стосунків із Богом. По‑друге, вони не зіставили ці пророцтва з чесною оцінкою Його діяльності та вчення — а все це говорило на Його користь. Винесли смертний вирок, який не можна було виконати без згоди римської влади. Тому чекали, аж поки наступного дня римський намісник Понтій Пилат дасть згоду.
— Чому Пилат не заперечував? Адже він не був вороже налаштований до Ісуса, але все одно не врятував Його.
— Тут ми торкаємося сфери психології та політики. Коли Ісуса привели до Пилата, той, вочевидь, мав добрі наміри й хотів дізнатися правду. Про це свідчить опис допиту Ісуса, записаний у Євангелії св. Йоана. Пилат добре почав, але поступово дедалі більше піддавався тиску. Процес перед Синедріоном мав характер релігійний, бо в ньому переважало питання про месіанство Ісуса; натомість звинувачення, представлені Пилатові, були політичними: Ісус «видавав» себе за царя, але царем не був; а кожний, хто називає себе царем, виступає проти кесаря. Акцент було вміло перенесено з релігійного погляду на політичний. У Пилата було мало простору для маневру. Якби він звільнив Ісуса, його би звинуватили перед кесарем у скандальній нелояльності. Отже, Пилат наказав бичувати Ісуса, розраховуючи на те, що вигляд крові та замученої людини змусить обвинувачів дати Йому спокій. Це було страшне покарання, бо засуджений отримував тридцять дев’ять ударів шкіряним батогом із кістяними шматочками на кінцях. Бичування часто закінчувалося смертю засудженого. Ісус вижив; але Його обвинувачі були незворушними, й під їхнім тиском Пилат засудив Ісуса на смерть.
— Тоді ще був шанс урятувати Ісуса. Адже люди могли вирішити звільнити одного з в’язнів. Чому народ вимагав звільнити Варавву, засудженого за бунт і вбивство, а не Ісуса?
— Ми бачимо те, що також відбувається і наш час: як легко можна маніпулювати великою групою людей. На наших вулицях і раніше — і зараз — людей охоче використовують різні ідеологічні та політичні інтригани. Так само було й тоді. Євангелісти свідчать, що людей підбурили єврейські релігійні лідери, які прийшли на подвір’я фортеці Антонія, де була резиденція Понтія Пилата. Це вони підказували зібраним там людям, чого вони мають вимагати. Коли Пилат запропонував звільнити одного з засуджених, посилилися підбурювання та ворожі вигуки: «Звільни Варавву!» Вони були голоснішими за вигуки тих, хто хотів визволити Ісуса.
— Ісуса засудили на смерть. Навіщо було ще й знущатися з Нього, наприклад, коронувати терновим вінцем?
— Хіба це було вперше і востаннє? Хіба в наш час ми не чуємо про знущання з засуджених чи про «дідівщину» в армії, або про цькування у школах? На запитання «навіщо знущалися з Ісуса?» ніколи не буде раціональної відповіді, бо ми маємо справу з ірраціональною жорстокістю. Жорстокість, яка знайшла своє вираження в коронуванні терновим вінком, проявилась у глузуванні. Хтось звив галузку з висохлими гострими шипами і поклав її на голову Ісуса, щоб поглузувати зі сказаного Ним перед Пилатом, що Він — цар. Слів Ісуса, що Його царство — «не від цього світу», ніхто не зауважив.
— Господа Ісуса розіп’яли. Чому Всемогутній Бог не врятував Його тоді?
— Тому що смерть Ісуса рятує все людство. Це не смерть одного з мільйонів чи мільярдів людей, які страждали в різні часи, а єдина у своєму роді смерть, бо вона має спасенне значення. Коли ми запитуємо, чому Бог не врятував Ісуса, — пам’ятаймо про те, що Бог є Отцем, і Сином, і Святим Духом. Коли на хресті страждав Божий Син, те ж саме стосувалося Бога Отця і Святого Духа. На хресті помирала людина, яка є Богом, а Бог не може «розтроїтися». Смерть Божого Сина принесла спасіння світові, зраненому гріхом. Ціна цього — величезна; але плоди Хреста — абсолютно надзвичайні!
— Яким є найважливіше послання Ісусового Воскресіння для тих, хто живе в 2023р ? Ми бачимо війну в Україні, ще остаточно не закінчилася пандемія…
— Переважає питання «Як вижити?», а Великий Тиждень і Воскресіння ставить перед нами питання «Як жити?» Кожне життя — і в мирний час, і в час війни — позначене перспективою смерті. Воскресіння Ісуса Христа дає впевненість, що смерть — це не кінець, а брама. Запевняючи нас, що останнє слово Бога — це дар вічного життя, тобто життя з Богом, Воскресіння дає нам міцну надію за будь-яких обставин. Віра в Бога, який задля нас і нашого спасіння став людиною, зажди надає глибшого сенсу всьому нашому життю.
фінансово.
Щиро дякуємо!
