Через 10 років після свого візиту до карного закладу для неповнолітніх Casal del Marmo Папа Франциск знову прибуде туди, щоб відслужити для цих маргіналізованих Святу Месу Вечері Господньої.
На щастя, в цій в’язниці вже немає нікого з тих, хто минулого разу брав участь у папській Месі, — зазначає капелан в’язниці о. Ніколо Чекколіні. Проте на папський візит там є чому чекати.
— Для нас це велика радість, що Папа буде з нами, оскільки це знак його вподобання: він уже вдруге прибуває під час Тридення до Casal del Marmo. Це також вираження того, що Папа надає перевагу в’язничному світові, зокрема для молоді, — сказав о. Чекколіні для Vatican News.
Капелан пояснює, що молоді люди, які перебувають у цьому карному закладі, являють собою мозаїку народів і релігій. Різняться вони також і віком: наймолодшим 14 років, найстаршим — 25. «Більшість із них сюди потрапляє за крадіжку, розбій, торгівлю наркотиками, злочини проти власності, а також за більш серйозніші злочини, такі як убивство чи спроба вбивства», — зазначає капелан.
«Коли молода людина потрапляє до в’язниці, її вітає вихователь, який одразу ж займається найпершими потребами новоприбулого, насамперед відповідає за його потребу бути вислуханим і провадженим. Потім цю молоду людину вводять у групу ровесників і вона поволі пробує поновити певні стежки, що були порушені, перервані, а інколи й ніколи не були розпочаті, такі як навчання читати і писати або навчання у середній школі. Також є професійна освіта, така як садівництво, перукарська справа чи столярство. Все це відбувається в дуже складному контексті оскільки в кожному випадку ув’язнення завжди становить велике обмеження для перевиховання молодої людини. Якщо для деяких хлопців в’язниця може бути корисною принаймні як перерва на роздуми, то для багатьох інших вона, на жаль, стає інколи ‘університетом злочинності’. Хлопець, який потрапляє сюди за крадіжку, може навчитися інших злочинних речей. Отож маємо справу з дійсністю, в якій завжди співіснують темрява і світло».
Під час Меси Вечері Господньої папа обмиє ноги в’язням та притулить їх до серця. Він повертається через десятиліття в місце, де молоді люди переживають свою життєву периферію, — щоб виказати їм близькість, співчуття і милосердя. Він прагне запропонувати їм заохоту, щоб, попри біль та ізоляцію через скоєні помилки, вони не втрачали надії на краще майбутнє.
Франциск стає перед ними навколішки у жесті перепрошення від імені тієї частини суспільства, яка їх ошукала, підвела, а потім покинула. Він обмиває ноги молодим людям різних національностей, запевняючи їх, що «ми всі брати», і запрошує їх повернутися до життя. Як люблячий батько, він клякає перед в’язнями, закликаючи інституції не покидати тих, хто часто самотній, покинутий, загублений чи дезорієнтований, не має точок відліку. Вони не мають сімейного тепла, вони пригнічені помилками, яких припустилися, і несуть у серці крик страждання та гніву.
Папа обтирає ноги молодих людей рушником милосердя у жесті людської солідарності, яка не засуджує, не відкидає, не ставить мурів захисту і відкинення. Справжньою метою справедливості є не покарання чи репресія, а запрошення тих, то скоїв зло, відбудувати обірвані зв’язки. Треба допомогти тим, хто відбуває покарання, щоб вони також долучилися до діла виправної справедливості, яка ставить у центрі біль і страждання жертв.
Франциск, схиляючи колена перед молодими людьми, що живуть відділено від суспільства, цілує їхні стопи, як це вчинив Ісус; це не поцілунок когось, хто зраджує, — навпаки, це поцілунок ніжності Божого прийняття; це приязний доторк когось, хто хоче підняти людей, що впали в сіті зла.
фінансово.
Щиро дякуємо!
