Інтерв’ю

Як жити? — святкуючи життя!

11 Квітня 2023, 08:59 2257

«Святкування буває дуже складним, зокрема для людей, які працюють у якійсь корпоративній гарячці. Тому варто розслабитися — це дуже здорове вміння», — казав о. Ян Качковський.

Цей священник помер молодим у травні 2016 року; довгі роки він боровся з хворобою, яка змінила його життя. «Я рахую кожний день, бо кожний день так сильно наближає мене до смерті», —  казав він. В одному з інтерв’ю о. Ян говорив про те, як святкувати життя і як жити так, щоб цим святкуванням не змучитися.

— Чи кожний день, який дає нам Бог, є святим?

— Так. А якщо ми  приймемо, що кожний день — святий, то святим є саме по собі життя людини, яке складається саме з таких окремих днів.

 

 

— Святкувати життя означає «служити» його, як літургію?

— Служити і бути уважним до кожного дня, до кожної хвилини. Не марнувати часу на дурниці! Святкувати і целебрувати — це поняття близькозначні.. Якщо новий день насправді є новим відкриттям, то треба би застановитися, що було поганого в попередньому дні, і спробувати цього позбутися в дні новому. Щось на зразок іспиту сумління на завершення дня. Я би також радив «випереджувальний» іспит совісті на початок дня.

— Випереджувальний іспит сумління?

— Прокидаємося вранці, робимо знак хреста і думаємо про те, що сьогодні маємо зробити. Оцього мені не хочеться, і отого теж не хочеться, а оте мене розізлить, а оце буде в порядку — отож є на що чекати! Я, навіть коли зуби чищу, молюся «Під Твою милість…» і наперед доручаю Їй всі справи, які ще тільки будуть збуватися.

— А як саме Ви святкуєте своє життя? Чи відколи у Вашому житті з’явилася хвороба, то це святкування виглядає інакше?

— Безумовно так. Я рахую кожний день, бо кожний день сильно наближає мене до смерті.

— І через це Ви поспішаєте менше чи більше?

— Набагато більше, бо не знаю, чи з усім упораюся.

— А з чим Ви хотіли б упоратися?

— З виправленням стосунків із тими, з ким я їх іще не виправив, передусім — із примиренням з Господом Богом. Обов’язково мушу відбути генеральну сповідь. І тоді буду готовий.

— Чого Ви, як священник, друг і шеф госпісу, не хотіли би пропустити?

— Ви дуже точно вказали на ці сфери, бо в кожній з них є така ситуація, якої я повинен допильнувати. Передусім — госпіс у Пуцку я б хотів передати «прибраним» — у сенсі юридичному, фінансовому, наставницькому. А моїх близьких і друзів не залишити без простягненої руки, без «перепрошую» або «прошу про вибачення».

 

 

— Як святкувати, щоб не змучитися святкуванням?

— Святкування буває вельми складним, зокрема для людей, що працюють у якійсь корпоративній гарячці. Тому варто розслабитися — це дуже здорове вміння. «Розщіпнути гудзики», видихнути.

— Я видихаю, тобто?…

— …тобто десь ховаюся, десь пробую вимкнути телефон, не відповідати на дзвінки, нагадати собі, що найважливіше.

— Ви кажете у проповідях, що хотіли би, щоб люди покохали Євхаристію. А це не надто складно?

— А чому складно, якщо точно знаємо, що на цій Євхаристії відбувається і Кого ми приймаємо? Якщо я повністю єднаюся з Кимсь, Кого надзвичайно люблю, то де може бути більше щастя?

— Це може бути складно, коли нема цього усвідомлення.

— Коли ми залишаємося тільки спостерігачами, католиками-гімнастами, які виконують певні вправи, стаючи навколішки і підводячись, — так, тоді це складно.

 

 

— Як перейти від віри «гімнастичної» до пережитої свідомо?

— Насамперед, усі жести в храмі потрібно виконувати старанно і якомога більш усвідомлено. У мене спазми в животі починаються, коли я бачу, як люди, замість стати на коліна, роблять якесь куце присідання посеред храму, а знак хреста свяченою водою нагадує чухання грудей.

— Якщо недільну Святу Месу ми не розглядаємо як зустріч із Богом, але беремо в ній участь з огляду на обов’язок, ідемо, «бо так треба» або «що люди скажуть», — наша участь у ній має сенс?

— Звісно, якийсь сенс має. Якщо ми йдемо, бо такий наш обов’язок, це означає, що маємо якийсь внутрішній імпульс. Краще піти з обов’язку ніж узагалі не піти.

Фрагмент книжки «Декалог. Отець Ян Качковський розмовляє з Катажиною Шкарпетовською».

Переклад CREDO за: Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com z-lib books