Мотивом церковних служінь має бути бажання послужити ближнім, а в них —Христові.
Про це говорив Папа Франциск учасникам Пленарної асамблеї Дикастерію у справах мирян, сім’ї та захисту життя, яка роздумувала про мирянські служіння в Церкві — пише Vatican News.
Усі служіння в Церкви виражають єдину місіу Церкви, всі вони є формами служіння іншим. На цьому наголосив Папа Франциск, приймаючи в суботу, 22 квітня 2023 р., учасників Пленарної асамблеї Дикастерію у справах мирян, сім’ї та захисту життя, тема якої була: «Миряни та служіння в синодальній Церкві». Святіший Отець подякував дикастерію за працю, сфера діяльності якого стосується «щоденного життя багатьох людей», а тому його можна назвати «народним» дикастерієм.
Джерела служіння Церкви
Переходячи до роздумів над зазначеною темою, Папа зауважив, що коли говорять про служіння, то на думку відразу спадають «настановлені», добре відомі, служіння — читця, аколіта та катехита. Їх характерною рисою є спеціальний церковний акт поставлення, вони пов’язані із рукоположеними служіннями. Однак, як наголосив Святіший Отець, вони «не вичерпують набагато ширшу сферу служінь у Церкві», яка стосується всіх вірних. Але про це мало говорять, тому тема цієї пленарної асамблеї — важлива.
Заохотивши замислитися над джерелами цих дарів, Наступник святого Петра вказав на два. Перше — це Хрещення, в якому «коріння загального священства усіх вірних, що в свою чергу виражається у служіннях». Друге — дари Святого Духа, Його харизми, «які Він розподіляє серед Божого люду для його збудування». Динамізм такий: спочатку з’являється харизма, викликана Духом, далі Церква розпізнає її як корисне служіння в спільноті, тоді вводиться і поширюється відповідне особливе служіння.
Ділянки застосування
За словами Святішого Отця, цим пояснюється, чому сфера служінь у Церкві не може применшуватися до встановлених служінь. Також і сьогодні, як і в перших громадах, перед обличчям особливих потреб пастирі можуть доручати мирянам певні допоміжні функції, не вдаючись до встановлення служінь. Крім того, «миряни можуть виконувати розмаїття завдань, які виражають їхню участь у пророчій і царській місії Христа», і не лише в Церкві, але й у середовищах щоденного життя, тобто, йдеться не тільки про заступання якихось служінь, а й виконання притаманних саме мирянам.
У цьому контексті Папа виокремив «вимоги, пов’язані з давніми і новими формами бідності», де можуть сформуватися різні форми діяльності, що складають справжні та властиві служіння, які крім «простого соціального зобов’язання» перетворюються в жест «прекрасного і великого особистого свідчення». Він також згадав про сім’ю, покликаючись на Апостольське напоумлення святого Йоана Павла ІІ «Christifideles laici», де вказується на наявність служінь, основою яких є не тільки таїнства Хрещення та Конфірмації, а й Подружжя. У «Familiaris consortio» йдеться про виховну місію сім’ї як євагелізаційне служіння, а святий Павло VI про місіонерське покликання подружньої пари писав у «Evangelii nuntiandi» як про таке, що виражається за межами самої ж сім’ї.
Місія та служіння
Наступник святого Петра наголосив на тому, що служіння та уряди «ніколи не повинні ставати самореференційними», зазначаючи, що його дратує, коли він бачить, як люди, що виконують певні служіння, «надимаються». Він наголосив, що усі служіння є вираженням єдиної місії Церкви, всі вони є формами служіння іншим. Папа нагадав, що слово «ministero», який позначаються служіння, походить від «minus», тобто, «менший», що перегукується із Христовим повчанням про те, що той, хто має бути великим, нехай стане всім слугою. «В цьому полягає справжня мотивація, яка має надихати кожного вірного, що приймає будь-яке церковне завдання, будь-яке зобов’язання християнського свідчення серед реалій, у яких він живе: бажання послужити братам і сестрам, а в них — служити Христові», — наголосив Папа.