Свідчення

Історія про те, як атеїст і антиклерикал помирився з Богом

25 Квітня 2023, 17:17 2203

Люка — стратегічний радник. Парижанин. Раніше — відкритий атеїст і антиклерикал. Після шести років духовних шукань він попросив про хрещення.

«Мені ледве вдалося зрозуміти, що я можу довіряти Богу і насправді відчинити Йому двері мого серця», — пояснює навернений.

«Бог це невидима очевидність». Люка Тьєрні, певно, підписався би під цим твердженням Віктора Гюго, почерпнутим із «Вільяма Шекспіра» його авторства. Цей 30‑річний молодик, випускник бізнес-школи EMLyon і стратегічний радник у Парижі, провадить інтенсивне життя. А точніше кажучи, має два життя: одне — до зустрічі з Богом, і друге — після зустрічі з Ним.

— Навіть мої друзі кажуть про колишнього Люка, посилаючись на часи до мого навернення, — зізнається він.

Шлях до хрещення був довгим, а інколи болісним. У випадку цього явного атеїста й антиклерикала воно не настало мов грім із ясного неба.

— Я виховувався у спротиві Церкві як інституції, — каже Люка. — Як для моїх батьків, так і для мене Церква була ганебним стовпом, застарілою інституцією, що чинить деструктивний вплив на суспільство. Спочатку я мав амбітні плани «визволити» католиків, яких зустрічав на своєму шляху, від того, що я сприймав як владу Церкви.

 

«Що я втрачаю? Чому б не спробувати!»

Люка рано пізнав трагічний досвід утрати матері, з якою його єднали непрості стосунки. 2009 року, коли йому було 18, на літніх канікулах юнак довідався, що мати наклала на себе руки. Це для нього стало величезним шоком.

— Моє дитинство досить швидко мене навчило, що розраховувати я можу тільки на себе. Це, своєю чергою, призвело до того, що я впав у пиху. А пиха — це найбільша перешкода, яку можна протиставити вірі, — так оцінює Люка. —  Саме тому, що мій шлях передусім інтелектуальний, віра до мене прийшла пізно. Мені тяжко далося розуміння, що я можу довіряти Богові й насправді відрити Йому своє серце.

Йому знадобилося шість років, щоб надати Господу доступ до своєї душі.

 

Спочатку — молитва

2013 року, коли йому було 22, Люка розпочав навчання в EMLyon. Поступово в його житті розрослася пустка, яку несила було нічим заповнити. Нескінченна гонитва за успіхом, типові студентські розваги міцного градусу, збуджування пристрастей і чергові сексуальні завоювання — в його житті є все, але ніщо не вдовольняє у повноті людину, яка силкується вдовольнитися поверховим стилем життя. Однак Провидіння, схоже, чувало над долею цього молодого чоловіка. Воно ставило на його шляху людей, які делікатно й терпеливо демонтували його помилкові переконання, розривали кайдани поневолень і вибивали його з прийнятих схем. Таких людей, як його приятель Франсуа — переконаний католик, що не приховує своєї віри.

Якось Люка вибрався разом із ним на Месу.

— Я сам себе запитував, що я тут роблю, — згадує він.

Тим часом він, навіть того не усвідомлюючи, молився. Люка звернувся до Бога, просячи Його, щоб дав йому пізнати справжній мир.

— Я собі подумав: а що я втрачаю? Чому би не спробувати. Ніхто ж про це не довідається! То був якийсь проблиск щирості стосовно себе самого і Бога. Я навіть не знав, як маю до Нього звертатися. Однак, озираючись назад, тепер думаю, що я зробив добре, — усміхається він.

 

Порівняно з життям, у якому немає Бога, все інше — простіше

За кілька місяців Люка розпочав катехуменат у парафії Сен-Бланден у Ліоні.

— Невдовзі мене захопило вчення Церкви, — розповідає він. — Я був антиклерикалом, але я не був дурнем. Мені не можна було відмовити в цілісності погляду. Тим, що сильно приваблює людський дух, є та правда, що Церква щоразу могла дати мені відповідь на мої запитання. Вона експерт у питаннях людської природи, бо знає людину досконало.

Все ще з певною дозою недовіри, Люка старався зрозуміти. Він брав участь у реколекціях зі спільнотою Сен-Мартен, сповнений різних упереджень, які за кілька годин зникли безслідно. «Малий світочок» поважних католиків виявився набагато відкритішим, аніж це могло би видатись на перший погляд. Молодий чоловік далі прямував своїм шляхом, усіяним сумнівами, запитаннями і нехіттю. Хоча він і сходив із цього шляху, та 2018 року повернувся, і цього разу вже як слід.

 

Благодать хрещення

Після шести, як виявилося в підсумку, років катехуменату, маючи вже 28 років, Люка прийняв хрещення 20 квітня 2019 року.

— То була цілковита зміна парадигми. В очікуванні на Небо я зайнявся збиранням скарбів, які не розпадаються, — каже він. — Сьогодні я знаю, що Христос, який є вищою силою, але також повністю людиною, пройшов через усе те, що й ми нині переживаємо. Це прекрасний дар надії та миру. Я більше не розглядаю своє життя так само, як раніше. Порівняно з життям, у якому немає Бога, все інше — простіше, бо все поновлює в мені усвідомлення того, що існує люблячий Творець.

Змінились і його стосунки з іншими людьми — приязнь із безпритульним, який підночовує на першому поверсі його будинку, чи стосунки з жінками (коли він прийняв у своє серце чесноту чистоти).

 

Відчиніть серце і впустіть Небо

— Я часто звертаюся думками до біблійної історії Давида й Голіафа, — каже Люка. — Давид пам’ятає про те, що Бог зробив для нього в його повсякденності, і нагадує старшим народу, що Бог уже йому допомагав захищати вівці. То чому ж Він не зробив би цього для свого народу, чому би мав його покинути? То пам’ять про те, що Бог для нього зробив, допомагає йому покладатися на Бога. І в цьому він здобуває перемогу. Подібно і в моєму випадку. Я міг відсунути вбік своє розумування, бо пам’ятав, що Бог уже для мене вчинив у житті. Тож я не мав абсолютно жодного приводу не довіряти Йому, якщо йдеться про подальше життя. Я нічого не втратив — навпаки, я отримав усе.

Одразу після хрещення Люка вирушив у паломництво до Лурда. Цей час він називає «медовим місяцем із Богом». Потім він вирішив ненадовго перервати кар’єру, щоб за монастирськими мурами записати свій шлях, перш ніж знову зануритися в життя світу.

— Тим, хто не шукає Бога, кажу: ставте собі запитання, попри все. Ви нічого не втрачаєте. Покажіть свою відкритість. А тим, які Його шукають: не спиняйтеся в пошуках. Відчиніть двері і впустіть світло, бо віра означає життя. Міцно ступайте по землі, але очі зверніть до неба.

Переклад CREDO за: Сесіль Севейрак, Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Франція
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Riisi, peruna vai pasta laihtumiseen? 8 perunamuusin salaisuutta