Святий Людовик Марія Ґріньйон де Монфор багатьма вважається однією з найвпливовіших осіб новітньої історії.
Протягом останніх трьох століть він продовжував надихати численних святих чоловіків і жінок і формувати їхні серця, зокрема — святого Йоана Павла ІІ.
Монфор найбільше відомий своєю книгою «Трактат про істинне вшанування Марії» та присвяченням себе Ісусові через Марію, яке він у ній запропонував. Йоан Павло ІІ підкреслив це присвячення у своєму папському девізі, який використовував до самої смерті: «Totus Tuus». Повністю ця фраза звучить так: «Totus tuus ego sum, et omnia mea tua sunt. Accipio te in mea omnia. Praebe mihi cor tuum, Maria» («Я цілковито належу Тобі, і все, що я маю, — Твоє. Я приймаю Тебе за все моє. О Маріє, дай мені своє серце»).
Однак Йоан Павло ІІ був не єдиним святим чи Папою, який звернув увагу на Монфора та його твори. За останні 200 років принаймні п’ять Пап висловлювали свою вдячність Монфору та заохочували Церкву глибше занурюватися у його марійну духовність.
Читайте також: 20 найкращих днів для присвячення себе Марії
1.Папа Пій IX (1846-1878) пропагував її як одну з найкращих форм марійної побожності та видав декрет, де було сказано: «Вельмишановний Слуга Божий Людовик Марія Ґріньйон де Монфор героїчно практикував чесноти Віри, Надії та Милосердя до Бога і ближнього, головні чесноти Розсудливості, Справедливості, Сили духу та Поміркованості, а також пов’язані з ними моральні чесноти». Пій IX також був Папою, який урочисто проголосив догмат про Непорочне Зачаття Марії.
2.Папа Лев XIII (1878-1903), відомий як «Папа Розарію», проголосив Монфора блаженним у 1888 році. Він перебував під сильним впливом «Істинного вшанування» та встановив повний відпуст для тих, хто практикує марійне присвячення Монфора. Папа Лев також написав загалом одинадцять енциклік про Розарій під час свого понтифікату.
3.Папа святий Пій X (1903-1914) активно звертався до марійної мови Монфора у своїй енцикліці про Непорочне Зачаття «Ad diem illum». Він писав: «Оскільки через Марію ми досягаємо пізнання Христа, через Марію також нам також найлегше здобути те життя, джерелом і початком якого є Христос». Він також дав апостольське благословення кожному, хто практикує «Істинне вшанування».
4.Папа Пій XII (1939-1958) канонізував Людовика де Монфора 20 липня 1947 року. Він високо оцінив святого, кажучи: «Велика таємниця [Монфора] приваблення та віддання душ Ісусу полягала у його відданості Марії. На ній ґрунтувалася вся його діяльність, у ній була вся його довіра. На противагу безрадісній аскезі, меланхолійному страху й гнітючій гордині янсенізму він пропагував синівську, довірливу, палку й експансивну дієву любов слуги Марії». У дусі присвячення Монфора та у відповідь Матері Божій Фатімській, Папа Пій XII написав в Апостольському листі: «присвячуємо увесь світ Непорочному Серцю Діви Матері Божої, [і] особливим чином… тому самому Непорочному Серцю присвячуємо всі народи росії».
5.Папа святий Йоан Павло II (1978-2005) перебував під сильним впливом Монфора. Він розповідав, як «багато разів і з великою духовною користю читав і перечитував» його твори. Він також заохочував вірних наслідувати приклад Монфора, кажучи: «Повторюючи кожен день “Totus tuus” і живучи в гармонії з Нею, можна досягти досвіду Отця в безмежній довірі та любові, у покірності до Святого Духа і до перетворення себе на образ Христа». Він знову і знову виділяв твори Монфора в багатьох документах, де писав про Пресвяту Матір, і навіть розглядав можливість проголосити його Вчителем Церкви.
Як ми бачимо на прикладі цих п’яти Пап, марійна духовність Монфора не втратила своєї сили протягом багатьох років і залишається для нас шляхом до глибшої єдності з Христом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
