Їх називають вотивними свічками. Люди купують і запалюють їх на знак молитви чи відданості.
Свічка горить протягом кількох годин (або днів, у залежності від її розміру), сигналізуючи таким чином про молитву та любов людини, яка її запалила, навіть коли ця людина вже пішла.
Біблійне коріння цієї практики — «жертва всепалення». У Старому Завіті люди спалювали цінні речі (зазвичай, жертовних тварин), пропонуючи їх Богові. Дим, що піднімався угору, був символом хвали, яку підносять до Господа.
Католики, запалюючи свічки, складають Богові жертву молитви та хвали. Вогонь свічки символізує палку любов.
Спалення свічки символізує принесення чогось цінного у жертву Богові: нашого часу, нашої хвали, наших ресурсів тощо. Тривале горіння свічки символізує той факт, що наша молитва, хвала і наші турботи тривають у нашому серці, навіть коли ми виходимо з храму. Мерехтливе світло також ніби говорить: «Згадай мене, Господи, згадай мою молитву і тих, за кого я молюся».
Електричні вотивні свічки не мають такого чіткого символізму, але ідея залишається незмінною.
Переклад CREDO за: Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
