У неділю 28 травня 2023 року Верховний архієпископ Києво-Галицький Святослав Шевчук відвідав Люблін.
Там він зустрівся з місцевою греко-католицькою спільнотою, на терені колишнього гітлерівського концтабору Майданек молився за жертв ІІ Світової війни — а також за українців, які нині перебувають у російській неволі, повідомляє КАІ.
Глава УГКЦ очолив Архієрейську Божественну Літургію в храмі Різдва Пресвятої Богородиці. «Єдність українців є неодмінною умовою їхнього свідчення, — зокрема, сказав він у проповіді в день свята Зіслання Святого Духа, яке цього дні відзначали в Польщі. — Якби про війну у своїх країні кожний українець говорив щось інше, світ би нам не повірив. Так само єдність у Святому Дусі для нас доконечна, щоб берегти в чистоті ту віру, яку нам переказали прабатьки в часи хрещення святого князя Володимира. Ми єднаємося, щоб переказати її наступним поколінням».
За східною традицією, це була неділя Святих Отців Першого Вселенського Собору, тому Блаженніший згадав і те, що це був «тріумф єдності Христової Церкви, зібравши 318 єпископів з усього тодішнього світу. (…) Ми всі — спадкоємці дару І Нікейського собору, бо під час кожної літургії виголошуємо переказаний його отцями Символ віри». Адже до 325 року кожна помісна Церква і навіть кожна спільнота мали власний Символ віри. Саме на Першому Вселенському Соборі ієрархи зібралися, щоб вислухати одні одних — у що хто вірить, і з’ясувалося, що насправді всі вірять однаково. Це стало можливим завдяки дії Святого Духа, підкреслив Глава УГКЦ.
Того дня кілька дітей у парафії Різдва Пресвятої Богородиці, як і в інших парафіях, приступали до Першого Святого Причастя; в Любліні свідоцтва про це їм вручив особисто Глава їхньої Церкви.
Після Літургії Блаженнішому Святославу від імені президента міста вручили Почесну медаль Любліна за заслуги в розбудові солідарності й духовної єдності між польським та українським народами, і з подякою за душпастирську опіку для мешканців міста, пише Департамент інформації УГКЦ. Люблін — одне з тих польських міст, яке від початку повномасштабного російського вторгнення прийняло чи не найбільше біженців з України.
Заступник президента Любліна Маріуш Банах виголосив слово від імені міської влади: «Ми вдячні за те, що можемо спільно молитися сьогодні у цьому храмі, у свято Зіслання Святого Духа. Ми живемо в такому місті Європи і світу, де було підписано дві дуже важливі унії: понад 400 років тому — Люблінська, яка існувала тільки 200 років; друга унія — Берестейська, яка існує посьогодні. Розуміємо, що й сьогодні кров мучеників спливає і спливає, щоб ця Церква була. (…) 25 лютого ми відкрили перший осередок збору гуманітарної допомоги для наших гостей з України. 25 ж лютого на Литовській площі — найважливішій площі Любліна, ми зустрілися з українською громадськістю та консулом України у Польщі. Ми завірили їх, що чоловіки можуть спокійно захищати Україну, тому що тут, у Польщі, у Любліні, ми приймемо їхніх дружин і дітей, заопікуємося ними. За цей час через наше місто пройшло півтора мільйона гостей з України; близько 50 тисяч тут залишилося. Ми знайшли для них школи, лікарні. Сьогодні у наших школах працює близько 100 вчительок з України. Ми разом з українцями пройшли певний дуже важливий шлях і хочемо й надалі йти ним разом із вами. Хочемо, з одного боку, дякувати вам за ваше мучеництво і ваше свідчення, а з іншого — сказати те, що ви так добре сказали: що Україну Бог не залишив».
«Хай Бог вам віддячить, — сказав Блаженніший Святослав у відповідь. — (…) Польща пам’ятає чудо над Віслою, коли поляки змогли зупинити вторгнення Червоної армії. А тепер, над Дніпром, Україна зупинила того варвара третього тисячоліття, і вже починає гнати його зі своєї землі. Це — чудо, які годі пояснити в категоріях людського розуміння. (…) Я тут, щоби свідчити. Коли росіяни стояли під Києвом, ми справді були в оточенні. Під Києвом є таке місто — Бровари, яке тоді перебувало на лінії фронту. Я приїхав туди, щоб бути там з людьми. І побачив гору коробок — вони були з Польщі. І на одній із них був напис: „Польща — горою за Україну!“ Не знаю, хто це написав, але тоді я зрозумів: Україна переможе! Бо гора — за нас! З нами — Господь Бог, з нами — Польща! (…)Але українці тут, у Польщі, не хочуть тільки брати — вони хочуть і віддавати. Хочуть працювати, щоб долучитися до розвитку цієї країни, хочуть ділитися своєю вірою, своєю надією. Ми знаємо: так, як Господь Бог не залишив Україну, Він не залишить і Польщу. Ми разом будемо будувати ту нашу спільну європейську мрію, наше європейське майбутнє».
Глава УГКЦ також передав велику подяку митрополиту Любліна архієпископу Станіславу Будзіку:
«Мені було дуже приємно, що першими, хто відвідав нас у Києві, після ще живих ран Києва, Бучі, Ірпеня, був єпископат Польщі. З тією делегацією приїхав і архієпископ Любліна Станіслав Будзік. Для нас це було велике піднесення на дусі і велика духовна підтримка».
На завершення Блаженніший подякував місцевому настоятелю, о. Стефану Батруху, за встановлення давно омріяного пам’ятника блаженному Омеляну Ковчу — мученику Майданека, і згадав про наближення роковин Волинської трагедії. «Сподіваємося, що 7 липня, напередодні чергових сумних роковин Волинської трагедії, у Варшаві ми зможемо оголосити ще один текст українсько-польського примирення».
фінансово.
Щиро дякуємо!
