«Росіяни обстрілювали райони, звідки проводилась евакуація», — настоятель парафії у Херсоні

Минулої ночі російські окупанти здійснили масштабний теракт, підірвавши Каховську ГЕС. Внаслідок цієї катастрофи почалося неконтрольоване скидання води з водосховища, через що міста і села Херсонщини, включно з частиною самого обласного центру, стали жертвами затоплення.

Отець Максим Падлевський, настоятель парафії Пресвятого Серця Ісуса Христа в Херсоні, що повернувся до своїх парафіян ще у серпні минулого року, незважаючи на окупацію, розповів CREDO про поточну ситуацію у місті.

— Від учора з самого ранку тривала евакуація людей з тих місць, де існує загроза затоплення. Десь після обіду почалося затоплення самого Херсона — в усякому разі, тих місць, про які я знаю; можливо, воно десь почалося й раніше. Надвечір вже затопило великий мікрорайон Острів. Евакуація тривала всю ніч — людей вивозили човнами, рятувальники шукали людей і тварин, які залишилися у небезпеці. Як і писали у мережі, були організовані евакуаційні автобуси й поїзди — все це справді працювало.

Станом на нинішній ранок вода зупинилася десь у 150 метрах від нашого парафіяльного храму — це мікрорайон Корабельний, який постраждав від затоплення. Тут вода вже дійшла до свого піку, немає такої інтенсивності припливу, і, мабуть, буде вже потихеньку спадати. Сьогодні я бачив журналістів і рятувальників, які приїхали автобусами і продовжують на човнах шукати людей і тварин, як і протягом усієї минулої ночі.

Разом із тим, ми постійно чуємо обстріли. Обстріли тривали й учора, з ночі до обідньої пори, росіяни стріляли по тих районах, звідки евакуювалися люди; не по місцях скупчення людей, а загалом по районах. Сьогодні теж було чути постріли, але мені важко сказати, чи це від нас, чи це до нас. 

Зараз більшість людей, яким потрібно було виїхати з небезпечних місць, або роз’їхалися по домівках у місті, або взагалі евакуювалися з Херсона. Тож я би сказав, що паніки зараз немає. Люди їздили містом, дивилися, що загалом відбувається у тих районах, які затоплює; де була потреба у допомозі — допомагали одне одному, але загалом цим займалися або військові, або рятувальники. Такої паніки, щоб люди мусили одне одному допомагати, не було — все було більш-менш контрольовано і люди організовано виїздили. Але це що стосується самого Херсона. Що робилося в області — тут мені важко сказати.