Службою Божою в тиврівському храмі Архангела Михаїла в день свята св. Якова, 25 липня 2023 р., розпочався молодіжний фестиваль «Подих життя». Його вже 14 років поспіль проводять отці-облати.
«На відкриття фестивалю, — сказав о. Блажей Гавлічек ОМІ, розпочинаючи проповідь, — ми отримуємо особливий приклад апостола і мученика, який до кінця був вірний Христу, хоча й не був ідеальним, як не є ідеальним кожний з нас. Але, попри все, він намагався бути вірним і показувати іншим свою вірність Господу».
Цьогоріч у тиврівському санктуарії зібралося понад 80 хлопців і дівчат із багатьох парафій України — від Поділля і Волині до Чернігова, Харкова й Запоріжжя.
«Цей фестиваль, — сказав для CREDO його організатор, настоятель тиврівської парафії о. Христофор Махельський ОМІ, — проводиться не вперше, і він дуже потрібний. Потрібний вже тому, що молодь любить приїжджати до нас, любить спілкуватися, любить молитися. І особливо він потрібен у нинішній важкий час, коли другий рік триває повномасштабна війна. Раніше теж було нелегко, через пандемію коронавірусу; але теперішня ситуація набагато, набагато складніша. Багато хто впадає у відчай, знеохочується; ця важка атмосфера давить на кожного з нас, хоч би де ми перебували. Тому нам потрібно слухати Євангеліє, Боже Слово, потрібно зустрічатися з людьми, які також вірять в Ісуса Христа, вірять у те, що Євангеліє — це істина, і підтримувати одне одного».
«Щороку, — каже багаторічна учасниця, а нині — одна зі співорганізаторок фестивалю, киянка Марія Богославець, — завжди щось змінювалося; змінювався і склад учасників. Якщо раніше більшість тих, хто сюди приїжджав, була молодь за 20 років, то в останній час дедалі більше стає учасників підліткового віку. Тому цього року малі групи для обговорення прослуханих конференцій і ділення особистим досвідом вирішили створити за віком: до 18 років і після 18‑ти. І це, на мою думку, правильне рішення».
Приклад Марії привів на фестиваль її подругу Ольгу Гриньову. «Бачила, — каже Ольга, — як вона сяяла, приїжджаючи звідси, і вирішила сама поїхати. І не шкодую».
Один із найстарших учасників — 30‑річний Станіслав Німак із Шаргорода, теж приїхав на фестиваль уперше (але не вперше до тиврівського санктуарію). «Приїхав, щоб побачити старих друзів і познайомитися з новими. Перші враження — дуже позитивні. Різні люди з різними поглядами на ті чи інші речі — цікаво слухати і порівнювати». Відстань від Шаргорода до Тиврова Станіслав, а з ним сестри Яна й Альона Бабій, подолали на велосипедах.
«Тут, — каже тиврівчанка Анна Білозуб, — завжди якось по‑особливому відчувається присутність Бога. Може, завдяки щирості священників, які завжди готові вислухати, підтримати, допомогти знайти відповіді на питання, які хвилюють».
«На цьому фестивалі я вже вдруге, — каже Олександр Гриштішин із Мурафи. — Минулого разу було більше хлопців і дівчат, тому було цікавіше. Але й цього разу дуже добре. Адже завжди є можливість нових знайомств».
Серед учасників цьогорічного фестивалю є і молоде подружжя — Сергій та Вікторія Скринники, що приїхали з с. Михайлівки (Шаргородський район) із трирічною донькою Каріною. «Давно хотіли приїхати сюди, — каже Вікторія, — але все якось не складалось. А цього року твердо вирішили, що приїдемо. І це рішення було викликане як бажанням отримати позитивні емоції — що особливо важливо в нинішній ситуації, так і бажанням долучитися до спільної молитви за мир: ми були впевнені, що така молитва звучатиме».
Темою роздумів цьогорічного фестивалю обрано постать Обручника Діви Марії, св. Йосифа. А гасло фестивалю, яким стало відоме прислів’я «Тихіше їдеш — далі будеш», підкреслює, за словами о. Христофора, «тихість святого Йосифа».
Внутрішній боротьбі Обручника Богородиці була присвячена конференція, яку на другий день фестивалю, в середу 26 липня, виголосив о. Антон Літвинов ОМІ. На прикладі Святого о. Антон показав, як сильно потрібними є піст і молитва, щоб увійти у волю Божу. Метою конференції було заохотити молодь до посту й молитви у важкі моменти життя.
«Постити, — сказав о. Антон, — можна їжею; можна постити вчинками милосердя — наприклад, давати гроші іншим […] і побачиш, що Бог буде діяти, забере щось, що тебе вбивало. Можна також вставати вночі: коли не знаєш, що робити, — вставай уночі о 3:00, молися Коронку, відкривай Псалми і читай. І побачиш, що Бог буде тебе потішати, буде давати тобі відповідь, буде показувати, що твоє життя зовсім не є помилкою, а його історія — неймовірна; що твоє життя — це ‘п’яте Євангеліє’, хай би що в ньому сталося […]. Святий Йосиф, коли постив і молився, дозволив, щоб його земне життя було проникнуте життям Божим».
Кожен фестивальний день починається молитвою Годин на честь Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. О 15:00 другого дня молодь разом зі священниками молилась Коронку до Божого Милосердя. І, звісно центром, кульмінаційним моментом кожного дня є Свята Меса. Увечері другого дня її очолив о. Богдан Савицький ОМІ. Розпочинаючи Літургію, він нагадав, що на цей день припадає обов’язковий спомин свв. Йоакима і Анни — батьків Пресвятої Діви Марії, які є земними «дідусем і бабусею Ісуса. І напевно не раз Марія, Йосиф та Ісус відвідували Йоакима й Анну. Ісус, мабуть, також вчився від них. Ми знаємо, що вони були людьми побожними. Можливо, для когось із нас бабусі й дідусі є тими людьми, які вели нас до Церкви, до храму […] і засіяли в нас зерно віри, яке зростає дотепер і в майбутньому має принести плід».
Коментуючи у проповіді євангельську притчу про сіяча і зерно, о. Богдан сказав:
— Часом у нашому житті твердим ґрунтом, на якому зерно не може прорости, може бути серце, не готове прийняти Боже Слово. І тоді треба просити заступництва св. Йосифа, покровителів сьогоднішнього дня — Йоакима й Анни […], які показують, як простим сімейним життям можна передавати віру і мати святих дітей і святих онуків […]. Господь сіє зерно і дає зріст; дає, що це зерно спочатку вмирає. І щоб воно принесло плід — я маю вмерти для гріха, я маю вмерти для егоїзму, для всього того, що не дає прорости цьому Слову в моєму серці […]. Святий Йоан Павло ІІ колись сказав до молоді: «Вимагайте від себе, навіть якщо від вас ніхто не вимагає». Бо мама, тато, бабця, дідусь можуть показати приклад. Але вибір залежить від вас.
У третій день фестивалю, в четвер 27 липня, учасники отримали прекрасний досвід пішого паломництва до санктуарію св. Йосифа у Гнівані. Напередодні о. Антон Літвинов радив молоді взяти в це паломництво якійсь намір, щось, що хотіли би змінити, або щось, на що хотіли б, щоб Бог дав відповідь, — і запевнив: настане час, коли Господь це зробить. По дорозі хлопці й дівчата прослухали конференцію на тему гордині, яка заважає людині зустрітися з Богом, і як протиставлення їй — смирення св. Йосифа. Конференцію виголосив о. Христофор Махельський. Прощу завершила Служба Божа в гніванському храмі, яку очолив о. Лукаш Орловський ОМІ.
В програму другого і четвертого дня фестивалю включено різні майстер-класи: з малювання, виготовлення бісерних прикрас, медійної діяльності, хорового співу тощо. Шанувальники спорту в цей час мають змогу пограти у волейбол.
Ольга Кльоц, яка проводить майстер-клас із малювання, каже: «Я пропоную тільки зразок. Наприклад, зображення дерева, корінням якого є молитва, стосунки з Богом і довіра, а кроною — хороший настрій. А кожен з учасників сам може вибрати тему свого малюнка, який би показував дію Бога в житті людини».
У п’ятницю, 28 липня, учасники фестивалю почують конференцію про духовне життя людини, яку виголосить о. Петро Врублєвскі, а ввечері пройдуть Хресною Дорогою вулицями Тиврова. Наступного дня, в суботу, візьмуть участь у храмовому святі тиврівської парафії. На цей день також заплановано провести спільний забіг на місцевому стадіоні.
Завершить фестиваль Служба Божа в неділю 30 липня, яку очолюватиме о. Христофор Махельський ОМІ.
Тиврівське свято ще триває!
фінансово.
Щиро дякуємо!
