Питання: Якими бувають ілюзії в стосунках? У чому вони полягають?
Відповідає брат Олександр Могильний OFM Cap.
Головне — яке моє бачення життя. Бо хоч би як людина уявляла свою роль: заміжньою чи одруженим, мамою чи батьком, — завжди головним буде «Я як людина». Навіть якщо говорити про покликання, то воно має сенс у парі з людською природою. Тобто йдеться не про те, щоб бути добрим батьком, добрим чоловіком, а про те, що батьківство або подружжя допоможуть цьому чоловікові чи цій жінці краще реалізувати їхню людяність. Головним завжди є покликання бути людиною.
Ілюзії та мрії
Навіть якщо хтось не вірить у Бога, він усе одно відкриває свою людську природу; а отже, має свої очікування та сподівання.
Людина має право і повинна мріяти. А також реалізовувати свої мрії. Але мрії — це не ілюзії. Мрії завжди стосуються реальності, а ілюзії — відірвані від життя. Ілюзії показують незрілість людини.
Той, хто вийшов із глибоко патологічної родини, часто має ілюзію: я створю свою досконалу сім’ю, безпроблемну; у мене не буде так, як у моїх батьків. Ці ілюзії кажуть: у мене немає нічого спільного з моєю родиною. Достатньо того, що я вийду з батьківського дому, буду відірваний від цього середовища, — і всі рани, проблеми зникнуть. Усі ниточки, які зв’язували мене з моєю патологічною родиною, будуть обірвані.
Це не так. Бо що є в родині, те є в нас. Людина не може дивитися на своє майбутнє, не враховуючи реальності. Ілюзія — це, певною мірою, брехня, самообман: «мені вдасться». А завдяки чому? Що допоможе, щоб було інакше? Йдеться не про те, що інакше бути не може, — може. Тільки завжди має бути розуміння: завдяки чому чи кому? Хто або що допоможе мені будувати життя, відмінне від життя батьківської родини?
«Моє кохання його змінить»
Дуже часто дівчата — і хлопці, — коли помічають у коханій людині речі, які їм не подобається, думають, що їхнє кохання тих змінить. «Потім, у шлюбі, він/вона таким не буде, бо я його/її так кохаю». Що робити з цими ілюзіями?
Найчастіше такі ілюзії бувають у дівчат. Вони вважають, що їхнє кохання таке велике, таке сильне, що може змінити. «Я і за себе, і за свого коханого». «Мені вдасться». Ні, не вдасться. Бо людина не є Творцем. Вирвати з патології, зі смерті, яку приносять рани; вирвати зі схем, у яких людина перебуває часто десятки років і нищить себе та інших, може лише Творець.
Емоції — це дар Бога, який дозволяє нам реагувати на зовнішні подразники. Але не можна жити лише емоціями. Не можна приймати рішення на підставі емоцій. Навіть якщо вони сильні. Навіть якщо людина не сумнівається у своїх почуттях. Натомість варто подивитися на правду: хто вона, хто він, із якого середовища.
Подружжя — не психотерапія
Подружжя чи просто стосунки хлопця і дівчини — не місце для лікування травм. По‑перше, людина до цього не покликана. Бог так веде, що хтось зустрічається, виражає свої почуття, приймає почуття, потім одружується і живе разом. Але це не означає, що одна людина повинна займатися іншою, її психічним здоров’ям, її травмами. Бо втрачається життя. А воно — одне, його неможливо повернути. Боротьбою з такою ілюзією буде повернення до реальності. Не варто «битися з вітряками» — з поневоленнями свого коханого/коханої. Бо ці стосунки перетворяться на психотерапію.
Це вже не будуть стосунки хлопця й дівчини. У цих взаємин буде зовсім інша мета. Це будуть тоді стосунки батька з дочкою, матері з сином. Той, хто має життєвий, релігійний досвід, внутрішню свободу, не повинен займатися людиною, яка є атеїстом, має свої поневолення, залежності. Бо втрачається найпрекрасніше, втрачається час на розвиток. Бо кохання — це розвиток.
Не розминутися з Божою волею
І тут є небезпека розминутися з Божою волею. Ілюзії шкідливі тому, що кажуть: нічого не станеться, нічого не трапиться, треба лише трішечки зайнятися людиною, трішки їй допомогти.
Ми всі поранені. Всі виходимо з ранами зі своїх батьківських родин. Немає жодної досконалої людини й жодної досконалої сім’ї.
На початку стосунків, коли пробуджуються емоції закоханих, може бути так: або хтось затягне іншого в це поневолення, або хтось почне «лікувати». Треба пам’ятати: ми — люди, значить — маємо виконати Божу волю. А ілюзії заважають у розпізнанні та виконанні Божої волі.
Повністю розмову з братом Олександром Могильним можна подивитися тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
