8 вересня, свято Різдва Богородиці, це осінній день, а осінь у календарі природи — не тільки пора збору врожаїв, але також і час розумної підготовки до наступної сівби.
У календарі Церкви не бракує моментів, пов’язаних із річним циклом. Але християнство, на відміну від поганства (poganos — селяни), схильного до магічних практик, освячує те, що Бог дав людині. Тому ми не поклоняємося меду чи яблукам, а дякуємо Всевишньому, Подателю життя, за Його дари. Також і на Внебовзяття Богородиці квіти і трави освячуємо не заради виконання ритуалу освячення трав у цей день. Усе, з чого зникає віра і розуміння, для чого це робиться, перетворюється з живої традиції на мертвий традиціоналізм. Але й це померле чи помираюче Бог може повернути до життя, коли людина з усім усвідомленням погляне на народні традиції і зрозуміє, що їхня суть — подяка і прославлення.
На Різдво Богородиці в наших європейських широтах завершували один сільськогосподарський рік і розпочинали наступний. Після цього свята розпочиналась осіння оранка і сіяння озимих. Отож на самий день свята до храмів стали приносити зерно для освячення — щоб Божа Матір, яка була господинею в домі Святого Сімейства і піклувалася про його щоденний хліб, попросила у свого Сина благословення для цих наступних посівів.
До посівного зерна додавали також і зерна, вилущені з колосків, які святилося на урочистість Внебовзяття Пресвятої Богородиці, просячи про добрий урожай. Інколи сіячі, перш ніж піти розкидати зерно по ріллі, змочували долоні освяченою водою. Першу пригорщу зерна кидали на землю жестом хресного знамення, розпочинаючи сівбу зі словами «В Ім’я Боже».
У молитві благословення Церква просить: «Боже, Ти чиниш так, що все насіння, впавши в землю, помирає, щоби принести плоди, які дають радість сіячеві та хліб голодному. Просимо Тебе, поблагослови ці зерна та інше насіння, вбережи його від граду, повені, посухи та всілякої шкоди, а землю скропи росою з неба, щоб рослини, які з них виростуть, принесли добрий плід. Вчини також, щоб ми, за прикладом Пресвятої Діви Марії, яка слухала Твоє слово і плідно зберігала його в серці, приносили плід стократний через нашу стійкість у виконанні Твоєї волі. Вділи нам цього через заслуги Пресвятої Діви, народження якої ми сьогодні відзначаємо».
У день свята Різдва Богородиці особливо молилися за селян і їхню нелегку працю. Нині для України ця молитва особливо важлива: землю потрібно порати, і молитися за тих, хто збирає врожаї, ризикуючи підірватися на мінах або обганяючи польові пожежі від запалювальних бомб.
Свято Народження Пресвятої Богородиці постало в Єрусалимі, у VII столітті з’явилося в Римі та країнах західного світу, потім прийшло на слов’янські землі. Сільський люд особливо вподобав собі цей день, поєднуючи роботи на землі з побожністю до Матері Спасителя. Це простонародне, «хлопське» розуміння містило, однак, глибоку теологічну думку, бо вказувало на тісний зв’язок із Хлібом Життя, тобто Євхаристією. Божа Матір дала таємничий початок життя цьому зерну, яке є нашою найбільш життєдайною поживою. Тихі народини Марії та наступний час чекання на появу Христа, котрий приходить як сповнення пророцтва, це для віруючих знак зродження очікуваного плоду.
Різдво Богородиці є безпосередньою заповіддю народження Спасителя. Отці Церкви казали, що Марія випереджає прихід Месії, як ранкова зоря передвіщає повну ясність дня. У східній літургії цю правду виражали слова: «Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній, з Тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш». А західна літургія просить про заступництво Тієї, яка «для цілого світу стала надією і світанком спасіння».
Біблійні об’явлення часто підкреслюють значення народин когось, хто відіграє важливу роль в історії спасіння. Символіка народження передвіщає нове життя у вірі, хрещення, Боже благословення.
Посівна — це свято надії, це початок того, що має сповнитися влітку під час жнив. Зерно, яке поблагословила рука сіяча, приймає в себе матір-земля.
Чи сьогоднішні сіячі благословляють зерно? На це може дати відповідь тільки кожний конкретний працівник. Уже давно селяни не виходять у поле сіяти вручну. Але й за сільськогосподарську техніку так само можна дякувати Богу і так само її освячувати, як персональні автомобілі чи інші засоби пересування.
Про народження Марії немає згадки у Святому Письмі і воно, як деякі інші свята, більше пов’язане з апокрифами. Апокрифічне Євангелії псевдо-Матея розповідає, як під час втечі до Єгипту Святе Сімейство зустріло селянина, який власне сіяв збіжжя на своєму полі. Чоловік занепокоївся, що має відповідати переслідувачам, які незабаром з’являться. Марія відповіла, щоб він казав тільки правду, бо брехати гріх. Слуги царя Ірода, вислані щоб убити Дитя, запитали того селянина, чи він не бачив там жінки з малою дитиною. Чоловік відказав, що, загалом, так, бачив, і це було, коли він сіяв зерно на своєму полі. Солдати повернули назад, а селянин здивовано побачив, що на щойно засіяній землі колоситься лан дозрілої пшениці…
Варто пам’ятати (попри всю емоційну народну побожність), що Церква визнає зачаття Марії непорочним, тобто позбавленим первородного гріха, але не дівочим, як у випадку зачаття Божого Сина, яке сталося без участі чоловіка. Про ранг свята Народження Діви Марії свідчить той факт, що 8 грудня відзначається Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці — за дев’ять місяців до святкування Її народин і рангом вище (урочистість), ніж свято.
Відзначення Народження Богородиці нагадує про те, що Вона — людина. Так, Марія була Непорочно зачата, але Вона мала вільну волю й ні до чого не була змушувана. Святкування Її народин нагадує нам про Її довіру та повний послух Богові.
фінансово.
Щиро дякуємо!
