Всі ми знаємо п’ять умов доброї сповіді: іспит совісті, жаль за гріхи, непохитне рішення виправитися, щира сповідь і відшкодування за гріхи.
На поширені запитання, як добре підготуватися до сповіді, відповідають о. Маріуш Фрукач та о. Кшиштоф Осух.
1.Іспит совісті.
Коли людина йде на сповідь — то лише для себе, чи також і для Бога?
Отець Маріуш Фрукач:
Ми йдемо до сповіді як до джерела милосердя. Ми йдемо посповідатися зі своїх гріхів, слабкостей. Віддаємо їх Богові і просимо прощення. Кожна сповідь — це також вираження нашої любові до Бога. Ми хочемо очистити своє серце від усіх тягарів, тому що Бог хоче, щоб наше серце було чистим, вільним від гріха і внутрішніх ран. Ми сповідаємося, бо Бог хоче пробачити нам наші гріхи.
Як правильно оцінити, чи в конкретній ситуації людина справді згрішила?
Отець Кшиштоф Осух:
Бог любить нас безмежною любов’ю і хоче, щоб Його пізнавали, шанували й любили всім серцем. Хтось сказав, що є тільки один гріх: не вірити в Божу любов! Той, хто щодня легковажно й необачно проходить повз любов свого Творця і Спасителя, вже перебуває у фундаментальному гріху, від якого легко перейти до багатьох порушень 10 Божих заповідей та інших великих правил життя за Євангелієм Ісуса. Яка ж цінна діяльність Святого Духа, який під іменем совісті напоумлює нас, викликає гіркі докори, закликає до праведного життя в любові! Він, завдаючи нам духовно-психічного болю, може сильно спонукати добре, точно, згідно з фактичним станом оцінити й визнати свій гріх.
2.Жаль за гріхи
Чи пов’язаний жаль за вчинені гріхи з любов’ю до Бога?
Отець Маріуш Фрукач:
Я шкодую за вчинені гріхи, каюся і впокорююся перед Богом, бо це — знак моєї любові до Нього. Ісус сказав про жінку-грішницю, що їй багато пробачено, бо вона багато полюбила (пор. Лк 7,47). Я шкодую за все погане, що зробив, бо люблю Бога, який дарує мені своє прощення і любов.
Чи потрібно під час сповіді також визнавати свій жаль за гріхи?
Отець Кшиштоф Осух:
Так, буде добре виразити свій жаль за гріхи після відповідної підготовки, тобто пройшовши певний духовний шлях навернення (радикальної зміни мислення). Сповідник припускає, що каяник серйозно обміркував і з жалем та розкаянням помітив, що вкотре (або довгий час) знову зневажив Бога і людей; що також недбало і ганебно ставився до себе (своєї гідності Божої дитини). І йому через це шкода, прикро і соромно… Те, що відбувається в душі, в серці, в розумі каяника, — найважливіше. Бог бачить це й радіє скрушеному серцю своєї дитини і вибігає їй назустріч із прощенням та великою любов’ю (знову ж таки серйозно сприйнятою і прийнятою людиною!)
3.Непохитне рішення виправитися
Що може допомогти бути непохитним у рішенні виправитися?
Отець Маріуш Фрукач:
Головне рішення виправитися має виражатися у щирій і наполегливій турботі про те, щоб відтепер жити на рівні найважливішої заповіді любові. Ця заповідь каже, що Бог Отець перший нас полюбив, а Його любов — велика, прекрасна, вірна… Рішення виправитися має стосуватися саме того, щоб відтепер знову дедалі більше живитися (буквально) любов’ю Отця, Спасителя, та її пізнавати. Саме з такого рішення виправитися і його реалізації щодня заново народжується наша готовність в усіх наших думках, виборах, діях керуватися подарованою нам любов’ю. Саме це надає прекрасної форми всьому, що з нас виходить… Зокрема, в тих дуже конкретних сферах життя, стосунках, які уникли закону Божої любові. Святий Ігнатій Лойола, мабуть, додав би, що найбільше допомагає тримати добру духовну форму (отриману, наприклад, на реколекціях) щоденна — або принаймні часта — практика іспиту совісті, в якому він пропонує аж п’ять пунктів і дій.
Що робити, якщо постійно не даєш собі ради з якимось гріхом?
Отець Кшиштоф Осух:
Ніколи не можна здаватися і припиняти працювати над собою. Треба поступово працювати над усуненням гріха. Також дуже потрібною є щоденна молитва до Святого Духа — світла совісті. Він зміцнює нас на шляху змін. Варто теж мати постійного сповідника, духовного керівника.
4.Щира сповідь
Як подолати сором’язливість перед сповідником?
Отець Маріуш Фрукач:
Якщо людина соромиться того зла, яке вона зробила, то це важливий початок для добрих змін. Звісно, сповідь вимагає зусиль. Природно, важче сповідатися, коли священник знає вас. Дуже важливо, щоб сповідник допоміг каяникові усвідомити, що священник також сповідається зі своїх гріхів — адже сам постійно має вдосконалюватися, — і подолати цей сором. Також важливо розуміти, що Таїнство сповіді — як Таїнство милосердя — підносить людину, зміцнює її.
Що робити, якщо під час сповіді забув про гріх, який хотів визнати?
Отець Кшиштоф Осух:
У такій ситуації потрібно зберігати спокій і радість, які дає нам увесь процес примирення з Богом, суттєво доповнений у сповіді. Забутий гріх варто визнати під час наступної сповіді. Якщо він був важкий, то зробити це на найближчій сповіді — обов’язково. Деякі люди, щоби краще пам’ятати свої гріхи, коротко записують — хоча й не зобов’язані цього робити, — у чому вони конче хотіли б зізнатися.
5.Відшкодування Богу і ближньому
Чи достатньо покути після сповіді?
Отець Маріуш Фрукач:
Покута спонукає людину замислитися над своєю поведінкою, проаналізувати своє духовне і моральне життя, як воно виглядало, і старатися щось змінити, ставати кращою. Покута має корегувальний характер, а також серйозно зміцнює людину. Однак покута — це тільки один з етапів на шляху змін. Також варто щодня читати Святе Письмо і духовну літературу, до якої можна постійно повертатися; наприклад, «Наслідування Христа» Томи Кемпійського або «Сповідь» св. Августина. Покута передбачає постійну працю над собою і поглиблення особистих стосунків із Богом.
Чи потрібно вибачитися перед конкретними людьми, яким заподіяв зло?
Отець Кшиштоф Осух:
За порадою Ісуса, ми маємо примиритися зі своїми ближнім. Ще до сповіді, зокрема, коли стосунки були серйозно порушені, а кривда — значною. Така практика колись була дуже поширена в католицьких родинах. Коли хтось збирався на сповідь, то в той день, виходячи з дому, перепрошував рідних за свої помилки. Звісно, порядок зовнішнього вибачення можна змінити: повернувшись після сповіді, зміцненим благодаттю Таїнства, ще охочіше й іноді легше перепросити, особливо коли була завдана серйозна кривда. Варто зазначити, що багато «залагоджень» у стосунках відбувається невербально. Для цього є багато способів: якийсь жест, щира «позанормова» послуга, молитва, ініціатива розмови, ніби нічого не сталося (хіба що сталося і вимагає вибачень) тощо.
фінансово.
Щиро дякуємо!
