Це правда, що вчені сперечаються між собою щодо автентичності свята Введення у храм Пресвятої Богородиці, що сягає корінням апокрифічного євангелія від Якова.
Але замість того, щоби зупинятися на історичності події, яку ми згадуємо сьогодні, натомість варто поміркувати над самим святом, а саме над питанням: чому ми святкуємо введення Марії у храм?
Відповідь проста: життя Марії — приклад для нас, особливо в нашому духовному житті. Тому християни можуть взяти собі «на озброєння» певні духовні висновки з сьогоднішнього свята.
Традиція вважає, що Йоаким і Анна були безплідним подружжям, і з цієї причини люди біблійної епохи дивилися на них зверхньо та з підозрою. Як і будь-яка інша пара, що сподівалася завагітніти, Йоаким і Анна молилися Богу, просячи благословити їх дитиною. Бог почув їхню молитву, і вони віддячили Йому за це.
Історія Йоакима та Анни схожа на старозавітну розповідь про неплідну Анну, яка благала у Бога дитину, а згодом народила Самуїла. Максим Сповідник у своєму «Житії Богородиці», виявляє цю подібність, вказуючи на схожість імен (в оригіналі імена двох Анн мають різне написання). Жертвування Марії нагадує нам про готовність Анни віддати Самуїла Богові, тому що Йоаким і Анна так само привели до храму трирічну Марію.
Йоаким, Анна та Марія жили в Назареті. Це означає, що для введення Марії у храм вони мусили піти у паломництво. Багато католиків ходять у паломництва по всьому світу — на Святу Землю, у місця об’явлень Богородиці та визначні храми. Людина може вирушити у паломництво через захоплення місцем чи історією святого, або щоб попросити Бога про особливу ласку. Введення у храм Пресвятої Богородиці нагадує нам, що ми можемо піти у подячне паломництво, щоб віддячити Богові за отримане благословення. Йоаким і Анна пообіцяли присвятити Марію Богові і віддати Її на служіння Йому в храмі на знак подяки. Це означало, що вони повинні були принести жертви та піти у паломництво.
Жертвування Марії також підкреслює той факт, що навіть у такому юному віці Марія на цьому етапі свого життя обирає Бога. 8 грудня Церква святкує Непорочне Зачаття Марії, збереженої від первородного гріха. Можна сказати, що Бог вибрав Марію, оскільки передбачив заслуги Христового хреста і застосував їх до Марії. Але жертвування дозволяє Марії проявити свою вільну волю і обрати життя, віддане Богові. Вибір Марії дає нам приклад для наслідування. Кожен день — це можливість для нас відновити і знову присвятити себе служінню Господу, як Вона робила у храмі.
Біографії Марії свідчать про те, що Вона залишилася у храмі після Введення. Це означає, що Вона присвятила себе служінню та виконанню будь-яких завдань, які Їй доручали. Це був час духовного становлення. Вона чула проголошене слово Боже, включно з пророцтвами, які згодом сповняться через Неї. Можливо, Вона почула історію про Анну і Самуїла, оскільки пізніше у Magnificat Вона сама молитиметься молитвою Анни. Марія також мала би провести багато часу в особистій молитві, живучи у присутності Святого Святих для того, щоби самій зрештою отримати Найсвятіше під час Благовіщення. Католики можуть озирнутися назад і поглянути на час, проведений Марією у храмі, з 3 до 12 років, як на час підготовки. Бог покликав Її бути там, і, своєю чергою, Вона обрала Бога. Через це Бог підготував Її до прийняття Спасителя світу. Святкування Введення Марії у храм — це передчуття Адвенту, який ми розпочинаємо у часі цього свята. Протягом цього святого періоду з Маріє. ми можемо слухати пророцтва, чувати і молитися про прихід Зорі з висоти.
Історичні подробиці Введення Марії у храм не повинні бути нашим головним клопотом. Традиція його святкування нагадує нам, що Марія жила для Бога, як і ми повинні жити. Вона — взірець Церкви, і у Її житті ми знаходимо приклад того, як варто жити своїм власним життям.
Переклад CREDO за: о. Едвард Луні, Simply Catholic