Чи хочеш ти бути священником?

Це питання можна застосувати й до інших сфер життя. До прикладу: чи хочеш ти одружитися? Причин може бути багато: набридло жити від побачення до побачення; економічна вигода; бажання зробити приємне батькам. 

Звісно ж, ці мотиви, у кращому випадку, можуть бути додатковими перевагами, але вони оминають справжнє значення шлюбу. Так само на питання, чи хочеш ти бути президентом, можна відповісти: авжеж, бо це дає багатство, славу, цікаву компанію і постійні подорожі коштом держави. Але чи ти готовий мати справу з нескінченною критикою, наклепами і величезною відповідальністю, зберігши при цьому достатньо чесності й мудрості, щоби відповідати високим вимогам президентства?

Тому ми ставимо питання: чи хочеш ти бути священником? Тут теж є багато переваг: тебе шанують, хтось інший готує тобі їжу, тобі дають помешкання тощо. Але чи ти готовий прийняти найбільшу перевагу священства?

Архієпископ Фултон Шін у своїй книжці «Ці таємничі священники» дав відповідь на нього. Перш за все, варто відповісти на простіше питання: чому Шін називає священиків таємничими? Це тому, пише він, що вони… «амфібії». Це означає, що вони живуть у двох світах водночас: у людському та у божественному. «Немає більш сповненого пригод життя, — зазначає єпископ, — бо священник, як артист на трапеції, щомиті коливається між часом і вічністю».

Таким чином, великий виклик для священника — це бути «у» світі, але не «від» світу. Це означає, не дозволити світові себе поглинути. Що ж це за «світ» такий, спитаєте ви? Йдеться не про світ, сотворений Богом, а про світ, сотворений людиною, з його незмінним акцентом на грошах, задоволенні та самозвеличенні. Святий Павло каже нам, що «мудрість цього світу — глупота у Бога.» (1Кор 3, 19). «І не вподібнюйтеся до цього світу» (Рим 12, 2).

Однак перебування виключно «поза світом» — це теж негативна характеристика священника. Шін визначає сутність священника двома словами: Священник/Жертва, і ці два поняття у жодному разі не можна розділяти. Відокремлення «Жертви» від «Священника» призводить до появи священника, відчуженого від власної сутності. «Оскільки світ є стандартом, — стверджує Шін, — як судити священника? Через його опір секуляризму, чи через ототожнення з ним?»

Одним реченням Шін дає стислий і точний підсумок: «Інтелектуальна і моральна відданість Нагірній проповіді потребує також екзистенційної відданості продовженню Хреста». Христос — це Агнець, який іде на заклання. Священник — це той, хто наслідує Христа. «Священник — це той, хто робить Христа привабливим», пише Шін.

Звичайно, як і будь-яка інша людина, священник потребує їжі, пиття, сну, фізичних вправ і гумору. Останній має таке ж велике значення, як і попередні пункти. «Жодна професійна організація у світі не жартує під час своїх зустрічей більше, ніж священники», — каже Шін. Папа Йоан ХХІІІ якось сказав йому:«Добрий Господь предвічно знав, що я буду Папою. У Нього також було вісімдесят років мого життя, щоб підготувати мене. Хіба тобі не здається, що за цей час Він мав би зробити мене фотогенічнішим?» Саме таке кепкування над собою робить священників привабливими.

Легкість духу, характерну для священника, який живе у двох світах, підтверджує і святий Тома Аквінський: «У розвазі є добро, — пише Ангельський Доктор, — бо вона корисна для людського життя. Людині час від часу потрібно відпочити, перервавши фізичну працю, і так само час від часу її розум має відпочити від напруженої зосередженості на серйозних речах».

Єпископ Шін дуже любив гумор і часто звертався до нього, щоби збагатити свої проповіді і розважити аудиторію. У своїй книжці він теж користується гумором, щоби донести до читача важливу думку: «Одного суботнього вечора у Бостоні покоївка заходить до вітальні і каже гостям: “Для всіх, хто не любить запеченої квасолі, обід закінчено!”». Справа, звичайно, у тому, що для священника без Христа його священство теж закінчене.

Як Священник/Жертва,він веде людей на небо, як це зробив Христос своїм життям і розп’яттям. «Ми окрилені своїми бажаннями, — нагадує нам Шін. — Будинок, недобудований тут, є надією на майбутній маєток. Священство навчається жертовності у незадоволеній душі». Якщо люди виберуть собі нового, спрощеного, сучасного, суперзіркового Христа без Хреста, вони отримають Хрест без Христа.

Ймовірно, Фултон Шін не «працював» би на сучасну аудиторію. Багато хто вважав би його надто яскравим, надто самовпевненим, надто переконаним у своїй правоті, а його аналогії могли би здатися багатьом недоречними. Але його слова і думки, які вони породжують, не обмежені часом. Вони житимуть вічно, бо те, що каже Господь, про якого говорить Шін, стосується всіх людей у всі часи. Культури змінюються, але Слово Боже живе вічно.

Якщо ти хочеш бути священником, тоді ти маєш прагнути бути Священником/Жертвою. І коли настане Страшний суд, Христос скаже: «Мати Моя говорила Мені про тебе».

Переклад CREDO за: Дональд ДеМарко, Catholic Exchange