«Я не ставлю під сумнів повагу до професії лікаря, але коли медики вважають себе божествами, які насправді знають, що найліпше у тяжких медичних випадках, то етика стародавньої присяги Гіппократа, схоже, розпадається. Богоподібні лікарі приписують собі авторитет, який, власне кажучи, належить батькам, і роблять це в ім’я псевдо-божественного співчуття», — пише Джордж Вайґель.
Бог Біблії значною мірою зник із загальної свідомості у великій Британії; Бога старається заступати собою британська Національна служба охорони здоров’я. Створена після ІІ Світової війни, NHS довгі десятиліття була об’єктом великої прихильності британського суспільства, і ще цього року 72% анкетованих британців ствердили, що NHS для них ключова. Ця нав’язлива і часто плаксива відданість фальшивому богу зробила повну реформу Національної служби охорони здоров’я — або ще краще, її заміну — фактично неможливою. А NHS відчайдушно потребує реформи — або ж заміни цієї організації.
Як сильно? — стаття у «New England Journal of Medicine» від 13 липня розповідає сумну історію.
Протягом більшої частини грудня 2022 і січня 2023 року медіаповідомлення показували машини «швидкої допомоги», вишикувані в черги перед лікарнями, без змоги передати своїх пацієнтів; пацієнтів зі зламаними стегнами, що лежать удома, без опіки і «швидких»; час очікування у відділенні невідкладної допомоги перевищує 12 годин; і лікарняні коридори, заповнені пацієнтами, яких немає змоги прийняти. Королівський коледж невідкладної медицини підрахував у грудні, що через ці запізнення щотижня помирали від 300 до 500 осіб. Працівники невідкладної допомоги і медсестри організували перший за 30 років страйк стосовно оплати й умов праці. У середині березня, середині квітня і середині червня молодші лікарі організовували 3- або 4‑денні страйки, а старші лікарі запланували такі дії. Сотні тисяч операцій та візитів були відкладені.
В контексті цієї гострої кризи списки пацієнтів, які очікують консультації у фахівця, зростають і нині перевищують 7 мільйонів (у країні, яка загалом налічує 66 мільйонів мешканців). І так ніби ще й цієї разючої дисфункційності було замало, то буття об’єктом неналежного культу з боку британської громадської думки очевидно переконало лікарів NHS, що вони справді є Богом.
«Смерть у білих рукавичках»
Інді Ґреґорі народилася 24 лютого, але незабаром у неї проявилися труднощі з диханням; потім вона почала страждати від тривалих конвульсій. Дитина народилася з діркою в серці й потребувала операції усунення рідини з черевної порожнини і черепа. За два місяці генетичний аналіз показав, що дитина страждає на рідкісне дегенеративне мітохондріальне захворювання, тож їй ввели дихальну трубку. Її батьки відкрили, що донечка реагує на них навіть у таких тяжких умовах, а в хороші дні агукає, видає звуки, ворушить кінцівками.
Тим не менше, коли Інді було шість місяців, лікарі вирішили припинити подальше лікування. Коли батьки Інді не погодилися з цим рішенням, лікарня звернулась до суду, де лікарі змінили свою думку і попросили про дозвіл на припинення опіки, стверджуючи, що краще було би дозволити їй померти. Батьки продовжували юридичну боротьбу; римська дитяча лікарня Bambino Gesù запропонувала прийняти Інді як пацієнтку, а італійський уряд надав їй громадянство і сказав, що покриє всі кошти. Однак суддя постановив, що перевезення до Рима «не відповідає найкращим інтересам дитини». Батьки знову просили, щоб Інді дозволили помирати вдома, але — імовірно, за думкою медиків, — суддя також і про це не хотів слухати. Отак 13 листопада Інді померла у госпісі, в обіймах матері, після відключення апарату життєзабезпечення.
Інді була охрещена 22 вересня і завдяки цій трагічній історії християнська віра увійшла в її сім’ю. За це ми можемо бути вдячні. Але не за деспотичних лікарів і не за суди, які стали по стороні медиків, а не батьків.
Безсумнівно є обставини, в яких охоплені розпачем батьки не можуть противитися дійсності невиліковної медичної ситуації; але здається, що це не одна з них. Велика Британія не прийняла (поки що) евтаназії ані асистованого самогубства. Однак персонал National Health Service, схоже, вірить, що деякі з пацієнтів мають обов’язок померти, а якщо їхні родичі не бажають із лікарями співпрацювати в цьому, то лікарі й закон перехоплять контроль над ситуацією і припильнують, щоб обов’язок смерті був виконаний. Цим божественний статус NHS виражається через медичний персонал.
Я — дивак у сім’ї медиків: мій дід по матері був лікарем, моя мама була медтехніком, мій брат — лікар, моя дочка — лікар, мій померлий зять був лікарем і ще один зять є лікарем. Я не ставлю під сумнів повагу до професії лікаря, але коли медики вважають себе божествами, які насправді знають, що найліпше у тяжких медичних випадках, то етика стародавньої присяги Гіппократа, схоже, розпадається. Богоподібні лікарі приписують собі авторитет, який, власне кажучи, належить батькам, і роблять це в ім’я псевдо-божественного співчуття.
фінансово.
Щиро дякуємо!
